У Львові оцифровують фотоархів Бориса Возницького

Багаторічний директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький залишив по собі великий фотоархів

Про це повідомляє Zaxid.net.

Унікальний фотоархів Бориса Возницького зараз належить його доньці Ларисі Разінковій-Возницькій. Він сам знимкував і проявляв плівки. Але багато світлин так і не надрукував. Його донька Лариса Разінкова-Возницька віддала оцифрувати ці негативи Роману Метельському, фотографу, а також авторові та ініціатору Львівського фотомузею.

"Цей фотоархів просто безцінний. Тому що історично ми зараз вже не повторимо цих кадрів. Тут дуже багато Олеська, сам процес порятунку. Тобто як Борис Григорович туди зайшов у руїну і як поетапно відбудовує сам замок", — розповів Роман Метельський.

На кадрах також церкви Волині, деяких нині вже нема, ікони, скульптури і перші фото іконостаса Йова Кондзелевича, а також сімейний архів Бориса Григоровича.

Ці негативи зберігають у довоєнному альбомі, який теж належав Борису Возницькому.

"Борис Григорович був філокартистом і збирав туди поштівки, потім через деякий час він почав там складати свої негативи", — додає Роман Метельський.

Лариса Разінкова-Возницька обіцяє, що усі оцифровані фото будуть у вільному доступі.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.