In memoriam. Помер Голова Львівського крайового братства ветеранів Олесь Гуменюк

У п’ятницю, 8 травня, у віці 94 роки помер голова Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби, безпосередній учасник підпільної боротьби за незалежність України Олесь Гуменюк.

Про це повідомляє Гал-Інфо.

 

Народився Гуменюк Дмитро-Олесь Миколайович 1925 року у с. Білі Ослави Надвірнянського району (раніше Яремчанського) Івано-Франківської області (раніше Станіславської), в селянській родині. Батько — доброволець УГА, брав участь у 1918 році у боях за Львів.

У 1943 році Дмитро-Олесь пішов на військову службу до дивізії "Галичина", де пройшов вишкіл підстаршини, учасник бою під Бродами, а вийшовши з оточення, вступив до УПА, потім перебував у боївці СБ ОУН.

У боях був поранений і контужений. У 1945 році був захоплений під час лікування. Військовий трибунал засудив його до 15 років каторжної роботи в м. Норильськ.

Брав участь у повстанні 1953−1954 рр. Був засуджений на рік закритої тюрми у м. Свердловськ. У 1957 р. комісією Верховної Ради звільнений з направленням у м. Львів.

У кінці 80 років Олесь Гуменюк активно включився в громадську роботу, був одним із засновників Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби, згодом очолив його.

Нагороджений Орденом "За заслуги" II ст. — за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність, Орденом "За заслуги" III ст. — за активну громадсько-політичну діяльність, участь у становленні української державності, Відзнакою Президента України — Хрест Івана Мазепи — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю, відзнакою міського голови Львова "Почесний знак Святого Юрія".

Члена ОУН (б), учасника підпільної боротьби за незалежність України поховають сьогодні на Личаківському кладовищі у Львові.

"Людина честі, відваги і міцної віри у свої переконання. Пан Олесь надихав кожного з нас своєю життєвою історією, оптимізмом і вірою в краще. Сумуємо. Співчуваємо. Львів сьогодні осиротів. Не стало нашого великого патріота України", — зазначив мер Львова Андрій Садовий.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.