У Болгарії знайшли кам’яну церкву, якій понад 700 років. ФОТО

Археологи, які розкопують середньовічне болгарське місто Червен, нещодавно виявили стіни кам’яної церкви із фресками XIV століття.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на портал The History Blog.

 
Фото: thehistoryblog.com

"Вивчення церковної будівлі привело до виявлення збереженого шару фресок на стінах храму. Збережені фрагменти фресок є частинами намальованого драпірування, а також сценою з фігурами святого воїнства, яка збереглася частково. Площа збережених фресок становить близько 12 квадратних метрів", - йдеться в повідомленні.

 
Фото: thehistoryblog.com

Деякі з фресок направили в реставраційну майстерню, щоб їх можна було зберегти і стабілізувати на новій поверхні. Пізніше ці фрески будуть виставлені в музеї. Фрески і стіни, які залишилися на місці розкопок, були законсервовані.

 
Фото: thehistoryblog.com

Характерно, що цей храм виявився вже 16-м на території середньовічного міста-фортеці Червен, яке розташоване в долині річки Русенський Лом за 34 кілометри від сучасного болгарського міста Русе.

Згадана фортеця була одним з найважливіших військових, релігійних і економічних центрів Другого Болгарського царства (1185-1396).

 
Фото: thehistoryblog.com

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.