Вчені розповіли таємницю стародавніх прикрашених яєць. ФОТО

Якби ви захотіли подарувати екстравагантний подарунок десь 5000 років тому, ваш вибір міг зупинитися на яйці страуса.

Про це йдеться у матеріалі ВВС Україна.

Два яйця знайшли в
Два яйця знайшли в "могилі Ісіс", похованні часів цивілізації етрусків. Поховання це зробили приблизно у 625-550 роках до Р.Х.
ФОТО: BRITISH MUSEUM

Зараз декілька з цих чудових предметів, схожих на великі писанки, має у своїй колекції Британський музей у Лондоні. Вони прикрашені зображеннями тварин, квітів, воїнів та колісниць, геометричними візерунками.

Яйця знайшли в Італії, але їхнє походження тривалий час лишалося загадкою, адже страуси в Європі тоді не мешкали.

Останнє дослідження колекції музею міжнародною командою археологів продемонструвало новий погляд на їхню історію.

Яйця прикрашали багатьма способами – фарбували, прикрашали слоновою кісткою чи дорогоцінними металами, або вкривали дрібними каменями чи іншими матеріалами.

Археологи зазвичай знаходять яйця в місцях поховань заможних людей, і вони, ймовірно, були предметами розкоші, пояснює докторка Тамар Ходос, очільниця дослідницького проєкту в Брістольському університеті.

 
ФОТО: BRITISH MUSEUM

Науковці опублікували результати свого дослідження в четвер у журналі Antiquity.

Вони прагнули з'ясувати, звідки взялися страусині яйця, чи належали вони диким або вирощеним в неволі птахам.

Адже дикі страуси надзвичайно небезпечні, настільки, що давньогрецький історик Ксенофон писав, що їх ніхто не міг спіймати.



Що з'ясували вчені?

Археологи проаналізували ізотопи, тобто хімічні елементи, на яєчній скорлупі.

Використовуючи сучасні страусові яйця з Єгипту, Ізраїлю, Йорданії та Туреччини, дослідники порівнювали ізотопи у давніх та сучасних яйцях, щоб відстежити їхнє походження.

 
ФОТО: BRITISH MUSEUM
 
ФОТО: BRITISH MUSEUM

Отримані дані свідчать про те, що страусовими яйцями могли торгувати на великих відстанях від дельти Нілу на півночі Єгипту до Леванту (сучасні Йорданія, Сирія та Туреччина).

Команда науковців також вважає, що торговці полювали саме за яйцями диких страусів.

"Це було ризикованим завданням, оскільки страус неймовірно небезпечний, тому комусь довелося знайти не лише місця гніздування, але ще й потім вдалося вкрасти яйця", - пояснює пані Ходос.

Дослідники також застосували низку інструментів та прийомів, щоб спробувати відтворити методи, які стародавні майстри використовували для прикрашання яєць. На жаль, успіху вони не досягли.

Це означає, що для дослідників ще лишається багато роботи.

Зараз археологи планують дослідити символіку та використання страусових яєць, і чому вони стали настільки популярними в Середземноморському регіоні, де страусів не було.

Тож, якщо ви збираєтеся розмальовувати яйця на Великдень та дарувати їх комусь, ви можете вважати себе продовжувачем традиції, яка існує щонайменше 5000 років.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.