У Дрогобичі створили серію аудіомандрівок містом

Туристично-інформаційний центр Дрогобича, що на Львівщині, підготував добірку аудіоекскурсій і 3D-турів містом, щоб розважити українців під час карантину.

Відповідний список викладено на сторінці Центру в Facebook, передає Укрінформ.

 

"Щоб ви не сумували, ми підготували для вас добірку аудіоекскурсій, промороликів та 3D-турів по Дрогобичу", – йдеться в повідомленні.

До переліку увійшло 25 аудіоекскурсій, 7 промороликів і два 3D-тури – Хоральною синагогою і церквою Святого Юра.

Послухати аудіоісторії можна, зокрема, про вілли Леона Гартенберга, Раймунда Яроша, Яна Невядомського, Розенбуша, Фрідмана; "відвідати" костел святого Варфоломія, Ратушу, солеварню, "Аптеку під Архангелом"; дізнатися про місцевий будинок зі статуєю свободи; "побувати" на вулиці Крокодилів і цвинтарі на Трускавецькій.

За допомогою промороликів можна дізнатися, чому варто відвідати Дрогобич після закінчення карантину й чи потрібно завітати в місцевий Туристично-інформаційний центр.

Крім того, є нагода знайти відповідь на запитання: "Дрогобич – місто солі, аліґанське чи його півтора?".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.