Київський метрополітен інформуватиме пасажирів про заповідник “Бабин Яр”

У відповідь на звернення Українського інституту національної пам’яті КП “Київський метрополітен” доповнить графічні покажчики у вагонах метро зеленої лінії та на станції Дорогожичі інформацією про вихід до Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”.

Про це повідомляється в листі заступника начальника Київського метрополітену Володимира Зеля, який надійшов на адресу Інституту, повідомляє УІНП.

 

"При друці нового тиражу лінійних схем, для подальшого розміщення їх у рухомому складі зеленої (М3) лінії Київського метрополітену, відповідне позначення "заповідник "Бабин Яр" (Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр") буде нанесене над станцією "Дорогожичі"; зроблено напис українською та англійською мовами.

У рамках подальшої реалізації нової системи навігації пасажирів, на станції "Дорогожичі" також передбачається розміщення навігаційних панелей з нумерацією виходів і доповнення покажчиків вищевказаною інформацією".

 

Нагадуємо, що на тлі дискусії щодо перейменування станції метро "Дорогожичі" у "Бабин Яр", яке запропонував Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр", Український інститут національної пам'яті виступив із зустрічною ініціативою зберегти історичну назву станції – Дорогожичі, але додатково інформувати про вихід до Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.