Голова УІНП хоче у майбутньому мати повноваження розслідувати воєнні злочини

Дробович хоче розширити повноваження Інституту національної пам’яті.

Про це Антон Дробович розказав в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна".

Антон Дробович
Антон Дробович

"Мені здається, що є така необхідність. Але розширення повноважень передбачає збільшення кількості співробітників, поліпшення умов праці, відповідно, це потрібно доводити, бо держава і громадяни повинні розуміти, чому це робиться. Тут ми повинні заслужити цю довіру ще більше – і тоді, спираючись на цю довіру, просити про це", – заявив він.

Зокрема, Дробович зазначив, що Інститут може виконувати більше функцій, пов'язаних зі збереженням місць пам'яті, а також з формуванням освітнього контенту і змісту освіти.

"Повноваження з розслідування якихось старих злочинів. Наприклад, польський Інститут національної пам'яті має слідчі функції. Знову ж таки, я не бачу такої необхідності просто зараз, але якщо говорити про розширення, то ось куди можна рухатися", – додав Дробович.

Він пояснив, що в штаті польського Інституту нацпам'яті є люди, які мають право досудового слідства, і в деяких питаннях це може бути дуже корисно.

Окрім того, Дробович зазначив, що було б доцільно створити у відомстві окремий підрозділ, який займався б координацією всіх комісій з питань реабілітації.

"Є ще військові злочини, які зараз відбуваються на окупованих територіях Донбасу і Криму. Інститут уже частково документує ці речі, а також дуже багато документують громадські активісти.

Загалом УІНП міг би стати такою точкою збору, де були б архіви і бази даних не тільки про злочини, які фактично вже визнані злочинами, а й тих фактів, які можуть бути витлумачені в міжнародних юрисдикціях як системні та комплексні злочини Росії як країни-окупанта.

Ми могли б берегти пам'ять про цю війну, проводити базові розслідування або мати повноваження на слідчі дії", – підкреслив Дробович.

Голова відомства також додав: "І це не була б якась абстрактна пам'ять, а дуже конкретні речі, які мали б судову перспективу. Інститут міг би цим займатися, але не з тими обмеженими умовами в плані приміщення і штату, які ми маємо зараз. Але з відповідним розширенням штату ми могли б виконувати ці функції, оскільки маємо таку експертизу".

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.