Помер радянський маршал-заколотник Язов

Колишній міністр оборони СРСР, останній радянський маршал, учасник заколоту ГКЧП Дмитро Язов помер у Москві 25 лютого 2020 року

Про це повідомляє Радіо Свобода з посиланням на Міністерство оборони Росії.

 

Дмитро Язов народився у 1924 році. Вступив до Червоної армії добровольцем під час війни у 1941 році. Брав участь в обороні Ленінграда і наступі в Балтії. З 1944 року - член ВКП (б). Двічі був поранений, нагороджений Орденом Червоної зірки за атаки в перших рядах.

Після війни закінчив Курси удосконалення офіцерів піхоти, навчався у Військовій академії. Брав участь у Карибській кризі, його механізований полк був перекинутий на Кубу, де повинен був оборонятися від потенційного вторгнення США. Очолював радянські війська, розміщені в Чехословаччині, Середньоазійському та Далекосхідному військових округах.

У травні 1987 року, після відставки маршала Сергія Соколова, знятого з посади через політ Маттіаса Руста, Язов призначений міністром оборони СРСР.

Язов був останньою людиною, якій було присвоєно звання маршала Радянського Союзу. Він був останнім міністром оборони країни, який брав участь у Другій Світовій війні. Наприкінці 1980-х років радянське партійне керівництво покладало на нього відповідальність за використання військ в союзних республіках, зокрема Литві. 

У ніч на 13 січня 1991 року радянські військові і спецпідрозділи силових органів захопили Вільнюську телевежу і будівлю Литовського радіо. Це сталося через рік після того, як республіка оголосила про відновлення своєї незалежності від СРСР. У подіях у Вільнюсі загинули 14 людей, сотні людей постраждали.

27 березня 2019 року Вільнюський окружний суд Литви заочно засудив Язова до 10 років позбавлення волі. Його звинувачували у створенні в 1990 році організованої групи військових і політиків, метою якої було повернення Литви до складу СРСР шляхом захоплення органів влади і стратегічних об'єктів. У квітні 2019 року Слідчий комітет РФ порушив справу проти литовських суддів за вирок Язову.

У серпні 1991 року Язов був членом ГКЧП. За його наказом у Москву було введено військову техніку. Після провалу путчу вирушив на переговори в Форос до Михайла Горбачова, де був заарештований. По телебаченню транслювалося його звернення до Горбачова, в якому він каявся за свою участь в ГКЧП і називав себе "старим дурнем". 

У 1994 році був амністований і звільнений з військової служби. В останні роки життя займав різні консультативні посади в російському Міністерстві оборони.

Влітку 2014 року на Всеармійських зборах офіцерів запасу в Москві Язов виступив проти військового вторгнення Росії в Україну. Він зазначив, що "подібні необдумані дії можуть привести до третьої світової війни". Однак в інтерв'ю того ж року маршал підтримав окупацію Росією Криму.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.