АНОНС: "Я, воїн" - до століття полковника УПА Василя Левковича "Вороного". ЗАХОДИ

6 лютого – 100 років від народження полковника УПА, командира воєнної округи "Буг", кавалера Золотого Хреста Бойової Заслуги Василя Левковича "Вороного".

Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

 

З цієї нагоди у м. Львів за підтримки міської ради відбудуться заходи із вшанування:


10:00
– на полі почесних поховань (№67) Личаківського кладовища відбудеться молебень;


13:00 – в науковій бібліотеці ЛНУ ім.Івана Франка (Драгоманова, 5) відбудеться урочиста академія, в якій візьмуть участь родичі полковника, історики, бойові побратими та всі небайдужі.


Учасники:

Василь Кметь – директор наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка, архівіст, к.і.н. модератор заходу;

Данило Саламін – співробітник Галузевого державного архіву СБУ, внук Василя Левковича - "Постать Василя Левковича у документах КГБ" - презентація електронної колекції документів;

Михайло Романюк – завідувач відділу новітньої історії Інституту Українознавства ім. І. Крип'якевича, к.і.н. – "Військово-політична діяльність полковника "Вороного" в рядах ОУН та УПА";

Микола Посівнич – старший науковий співробітник Інституту Українознавства ім. І. Крип'якевича, к.і.н. – "Життя та діяльність Василя Левковича на свободі".




ДОВІДКА. Левкович Василь - "Вороний", "Роман", "Холод", "Чернець", "Чубатий"; (06.02.1920 — 13.12.2012), нар. с. Люблинець Старий Любачівського пов. (нині Польща); пом. м. Львів.

Один із перших командирів повстанських відділів на Волині. Командир ВО "Буг" (кін. 04.1944–17.12.1946); хорунжий УПА (23.05.1944), поручник (15.04.45), сотник (31.08.1945), майор (22.01.1946), полковник (18.12.1946); відзначений Бронзовим Хрестом бойової заслуги і Золотим Хрестом бойової заслуги ІІ класу (8.02.1946).

Потрапив у непритомному стані до рук МҐБ, захищаючись у криївці.

22 липня 1947 року Військовий трибунал військ МВД Київської області засудив Левковича до 25 років виправно-трудових таборів. Він повністю відсидів строк покарання і був звільнений з Дубравного табору 7 грудня 1971 року.

До останніх днів Василь Левкович займав активну позицію у відновленні історичної правди про Українську повстанську армію, тісно співпрацюючи із Центром досліджень визвольного руху. Відзначений Орденом Ярослава Мудрого V ступеню та Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. Почесний громадянин м. Червонограда з 2007 року.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.