Музей Майдану планує відкрити бібліотеку та фондосховище

Національний музей Революції Гідності, який гостро потребує приміщення, відкриє у 2020 році бібліотеку та фондосховище.

Про це заявив генеральний директор музею Ігор Пошивайло під час оприлюднення звіту про діяльність інституції за 2019 рік, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 
Джерело: Музейний простір

"У нас в колекції понад 4 тисячі предметів, які у стані опрацювання. Приємним досягненням минулого року було те, що нарешті за 4 роки діяльності ми спромоглися на приміщення під фондосховище.

Цього року ми його відкриємо і створимо там умови для відповідного зберігання, опрацювання і консервування нашої колекції. Це всього 300 метрів, але на цьому етапі для нас достатньо", - зазначив Пошивайло.

Він уточнив, що команда музею на сьогодні складається з 10 осіб – це 10 напрямків, 10 відділів.

"Цього року ми відкриваємо науково-бібліотечний ресурс на вулиці Липській, 16. Там буде розміщена бібліотека Майдану, доповнена науковою бібліотекою. І ми матимемо інформаційний ресурс, де всі бажаючі зможуть працювати з нашими архівами.

Ми маємо великий попит, до нас приходять учасники Революції гідності, зокрема постраждалі, поранені. Вони системно працюють з нашим фотоархівом, знаходячи докази для слідчих дій", - поінформував генеральний директор.

Він нагадав, що на Алеї Героїв Небесної сотні поки що тривають слідчі дії, на територію, де заплановано будівництво музею, накладено арешт, тому це відкладається на невизначений час. Проте колектив має 6 точок приміщень.

"Звичайно, що нам складно втілювати наші завдання в умовах, коли ми не маємо свого фізичного простору. І саме тому урядом України було ініційовано і проведено міжнародний архітектурний конкурс, що передбачав створення двох фізичних просторів — меморіального і музейного.

В музейному ми бачили третю складову — Дім свободи, який сьогодні ми досить активно апробовуємо на існуючих орендованих площах, зокрема у Будинку профспілок. Для нас він дуже важливий, це своєрідний прототип майбутнього музею", - сказав Пошивайло.


Відзначимо, що Інформаційно-виставковий центр у Будинку профспілок, який відкрито трохи більше як рік тому, за час роботи відвідали понад 11 тисяч осіб, з них більше 10% - іноземці.

Також керівник музею додав, що 2019 року на місці закинутого котловану, яке визначено під будівництво музею, відкрито виставково-освітній простір "М³: Майдан – Меморіал – Музей".

"Ми сподіваємось, що в теплу пору року цей масштабний проєкт отримає друге життя", - підкреслив Пошивайло.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.