АНОНС: У Києві презентують фотовиставку "Яворівський архів УПА"

«Яворівський фотоархів УПА» − одна з унікальних фотопам’яток визвольної боротьби українського народу за незалежність у 40-50 роках ХХ століття — проливає світло правди на історію повстанського руху.

Названо архів так через віднайдення в гуцульському селі Яворів Косівського району Івано-Франківщини, розташованому в Карпатах, повідомляють організатори у Facebook.

 

Архів випадково знайшла родина Кіщуків на своєму обійсті 24 червня 1999 року. Того дня під час прибирання подвір'я було виявлено дві скляні банки, закопані під розваленою прибудовою.

В одній, вочевидь, були документи, а в іншій — фотоплівки-негативи, що добре збереглися, бо кришку банки залили смолою. А ось перша розгерметизувалась, туди потрапила вода і папери, серед яких міг бути опис знімків, утрачено.

Знахідку передали фотографу-любителю Василю Гуменюку зі Львова, зусиллями якого розпочалось друге життя архіву.

Фотоархів складається з 216-ти чорно-білих негативів. Встановлено, що сюжети зняті щонайменше п'ятьма фотографами в інтервалі 1945 ‒ 1951 роки на терені Буковини, Гуцульщини, Прикарпатті і в румунських Карпатах. Можливо, географія подій ширша, але переконливі дані про це відсутні.

На знімках зображені вихідці не тільки з Гуцульщини, Тернопільщини, Львівщини, Буковини і Волині, а й повстанці з Чернігівщини і, навіть, Донеччини!

Робота з упізнання вояків із "Яворівського фотоархіву" триває.


Час: 17 січня, п'ятниця, 16.00


Місце: Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця", вулиця Госпітальна, 24А (Камінна зала капоніру №2)


Відкриття виставки та оглядову екскурсію проведе краєзнавець, реконструктор та один із дослідників "Яворівського архіву" - Андрій Мацьків.


Виставка триватиме до 29 січня.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.