У Китаї розкопали ще дві сотні воїнів Теракотової армії

У гробниці китайського імператора Цинь Ші Хуанді знайшли ще 200 воїнів так званої Теракотової армії – ансамблю статуй людей у повний зріст, що, за задумом, мала охороняти правителя в потойбічному світі.

Про це пише "Громадське" із посиланням на Newsweek.

 

Відкриття зробили під час розкопок комори "1" на площі 400 квадратних метрів.

Серед знахідок – також 12 глиняних коней, залишки двох колісниць, бронзові мечі, луки та емальовані щити.

Керівник розкопок Шен Маошень у коментарі китайському інформаційному агентству "Сіньхуа" зазначив, що знайдених воїнів можна поділити на дві групи: частина з них тримає у руках жердини, а частина – луки.

Довідка. Теракотова армія – знаменика пам'ятка давньокитайської історії. Її створили десь 2200 років тому, аби захистити покійного імператора Цинь Ші Хуанді в потойбічному житті. Свою назву вона отримала через матеріал, з якого виготовлені статуї – теракоту, кольорову глину з пористою будовою. За оцінками, Теракотова армія налічує всього 8000 солдатів, понад 500 коней і 130 колісниць. Її розташували в трьох коморах, які мають назви "1", "2", і "3" відповідно до часу відкриття. Розкопки в гробниці Цинь Ші Хуанді тривають і досі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.