У Хіросімі зносять дві будівлі, які пережили атомне бомбардування 1945 року. ФОТО

Влада Хіросіми планує знести дві будівлі, які вціліли після американської атаки атомної бомби «Малюк» у 1945 році.

Про це повідомляє The Бабель із посиланням на BBC.

Вулиця Хіросіми зі збереженими будівлями
Вулиця Хіросіми зі збереженими будівлями
ФОТО: ВВС

Йдеться про будівлі 1913 року побудови — студентський гуртожиток і колишню фабрику військового одягу. Після атаки їх використовували як тимчасові лікарні.

Увагу на будівлі влада звернула ще у 2017 році, тепер же за планом їх повинні знести до 2022 року. Основна причина — аварійність будівель і можливість їх обвалення при землетрусі. Будівлі вже тривалий час не використовуються та закриті для відвідування.

89-річний Івао Наканіші, який пережив бомбардування в одному з цих будинків, очолює групу активістів, які виступають за збереження будівель як памʼяток.

"Враховуючи історичне значення повідомлення про трагедію майбутньому поколінню, ми не можемо допустити знесення [...]. Це цінні будівлі, які розповідають нам про жах атомної бомби", — сказав він.

Хіросіма, після бомбардування
Хіросіма, після бомбардування
ФОТО: AFP

У місті після вибуху вціліли 85 будівель. Найвідоміша — будівля Виставкового центру торгово-промислової палати Хіросіми (Купол Гембаку), яка входить у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. При вибуху 6 серпня 1945 року загинули 80 тис. осіб і понад 100 тис. постраждали.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.