У Варшаві відкрили виставку до ювілею українсько-польської дипломатії. ФОТО

Виставку до 100-річчя започаткування українсько-польських дипломатичних відносин представлено у понеділок у приміщенні посольства України в Польщі.

У відкритті виставки, на якій розміщено стенди з архівними документами 1917-1921 років, взяли участь українські та польські історики, дипломати, громадські діячі та журналісти, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Ця виставка нагадує нам про нашу історію і заохочує ще більш активно вивчати її сторінки і додавати нам переконання в тому, що ми робимо добру роботу",- заявив під час відкриття виставки посол України в Польщі Андрій Дещиця.

У свою чергу голова Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин Ірина Матяш у коментарі агентству зазначила, що виставка акцентує увагу на інституційній історії.

 

"Ідея її проведення виникла не спонтанно – це частина великого проєкту, започаткована у 2017 році МЗС України та Науковим товариством історії дипломатії та міжнародних відносин.

Вона присвячена 100-літтю сучасної української дипломатичної служби та століттю встановлення дипломатичних відносин між Україною і тими державами, які справді це зробили в 1918-1919 роках", - повідомила Матяш.

 

Вона зазначила, що ця виставка, підготовлена спільно Науковим товариством, МЗС України та Польським інститутом у Києві, стартувала у вересні в Києві й цій темі було присвячено спеціальну конференцію.

За її словами, крім Варшави виставку також вже було представлено у Кракові, а також планується її показати у Любліні. Після цього, її буде також представлено у кількох містах України, зокрема найближчим часом – у Вінниці.

 

Голова Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин поінформувала, що виставка складається із шести стендів. Вона нагадала, що перші дипломатичні контакти між Україною і Польщею розпочалися в 1918 році, а надзвичайну дипломатичну місію УНР в Польщі було створено в 1919 році.

 

Натомість, перше дипломатичне представництво Польщі в Україні було створено за часів Гетьманату. На стендах показано також діяльність польського консульства в Одесі, українських дипломатичних місій у Варшаві та Гданську.

 

Польські історики під час заходу повідомили, що у квітні наступного року буде видано перший том документів, що стосується українсько-польських відносин, зокрема союзу Симона Петлюри і Юзефа Пілсудського.


Виставку створено завдяки співпраці Міністерства закордонних справ України, Державної архівної служби України, Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, Польського Інституту у Києві, Генеральної дирекції державних архівів Польщі та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.