АНОНС: Презентація проекту "Київ Інтерактивний"

Проєкт «Інтерактивний Київ» – це амбітна спроба перенести Київ початку ХХ ст. у площину цифрової мапи. Мета не тільки показати всі можливі тогочасні інфраструктурні об’єкти, але й познайомити з різноманіттям повсякдення киян та киянок 100 років тому.

Про це повідомляє Музей історії Києва.

 

Які були найкращі ресторани у Києві? Куди бігти і скільки грошей діставати, якщо заболів зуб? У яку школу відправити дитину так, щоб недалеко від дому? У кого краще винаймати квартиру та прогулянка якою вулицею загрожувала вашому гаманцю чи навіть життю.

На ці та інші питання хоче відповісти презентований проєкт. Ця інтерактивна карта є спробою створити інклюзивну оповідь про багатокультурний Київ початку XX століття.

"Інтерактивний Київ" є частиною освітньої платформи розробленою командою Центру міської історії (Львів). Проєкт відбувся завдяки підтримці Українського культурного фонду.

Розробники карти: Олена Бетлій, Ольга Гнидюк, Катерина Диса, Марія Чорна, Мартін-Олександр Кислий, Анна Ісаєва, Дарина Подгорнова, Олександра Оберенко, Андрій Левченко, Наталя Кубицька, а також команда дизайнерів та програмістів (SiteGist).

Час: 5 грудня, четвер, 19.00

Місце: Музей історії Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7, м. Київ

Вхід вільний.

Реєстрація за посиланням.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.