"Габсбурзька щелепа" - наслідок інцесту. Як виродилася могутня династія Європи

Виражена деформація нижньої частини обличчя, характерна для представників європейської королівської династії Габсбургів – результат кровозмісних шлюбів, що тривали протягом кількох поколінь.

Про це повідомляє ВВС. Україна.

Близькі родичі: Карл II, Карл V і Філіп IV Габсбурги (зліва направо)
Близькі родичі: Карл II, Карл V і Філіп IV Габсбурги (зліва направо)
Колаж: ВВС. Україна

Аномалія, що отримала неофіційну назву "габсбурзьке підборіддя", добре помітна на портретах представників династії – як жінок, так і чоловіків: нижня щелепа сильно видається вперед, а верхня виглядає недорозвиненою.

Історики давно підозрювали, що ця родинна особливість Габсбургів – результат низки близькоспоріднених шлюбів.

Тепер ці підозри отримали наукове підтвердження від іспанських медиків, які вивчили кілька десятків портретів представників династії та склали масштабне генеалогічне дерево Габсбургів, яке охоплює понад 20 поколінь династії.

Рідна кров

Габсбурги були наймогутнішою королівською династією Європи протягом більшої частини Середньовіччя та Нового часу.

Представники цієї родини об'єднали під своєю владою величезні території в Західній, Південній та Центральній Європі – землі, якими вони в різний час правили, сьогодні входять до складу Іспанії, Нідерландів, Німеччини, Італії, Чехії, Австрії, Угорщини, Румунії, України та багатьох інших країн.

Такої могутності Габсбургам вдалося домогтися не в останню чергу завдяки численним шлюбам між представниками правлячої династії, що дозволяло уникнути дроблення територій під час розподілу між спадкоємцями.

Найяскравішим прикладом такої кровозмісної політики став король Іспанії Карл II. Його батько доводився його матері дядьком, сама мати була народжена від шлюбу між двоюрідними братом та сестрою – які, у свою чергу, теж з'явилися на світ внаслідок кровозмішання.

Карл II Іспанський з народження був інвалідом: він насилу розмовляв і жував їжу
Карл II Іспанський з народження був інвалідом: він насилу розмовляв і жував їжу

Шість з восьми прадідів та прабабок Карла були нащадками Хуани Божевільної. Коефіцієнт його інбридингу (схрещування близькоспоріднених організмів) становив 25% - такий же показник у дітей, які народилися внаслідок прямого інцесту між братом і сестрою. Карл з народження був інвалідом з низкою захворювань, і не залишив спадкоємця.

Близькоспоріднені шлюби законодавчо заборонені у більшості країн – саме тому, що вони істотно підвищують ризик розвитку вроджених захворювань. Батьки, які є родичами між собою, можуть передати дитині одну й ту ж форму дефектного гена – і ця ймовірність зростає через близькість споріднення.

Родинна потворність

Іспанські вчені зібрали портрети 15 представників Габсбурзької династії (загалом 66 зображень) і показали їх 10 практикуючим щелепно-лицьовим хірургам, попросивши тих оцінити ступінь деформації обличчя зображених людей.

Паралельно з цим історики склали докладне генеалогічне дерево Габсбургів, що містить в собі понад 6 000 людей з понад 20 поколінь, аби найбільш точно оцінити ступінь спорідненості між ними та рівень інбридингу того чи іншого правителя.

Результат оцінки хірургів виявився передбачуваним: чим більше родичів було серед предків монарха, тим більш вираженими були аномальні риси обличчя – особливо випнута нижня щелепа.

Найменш деформованим виявилося обличчя Марії Бургундської, яка вийшла у 1477 році заміж за Максиміліана Габсбурга – майбутнього імператора Священної Римської імперії.

Марія Бургундська
Марія Бургундська

Аномалія нижньої щелепи була найбільш помітною у Філіпа IV (короля Іспанії і Португалії з 1621 по 1640 роки), верхньої – в імператора Максиміліана I Габсбурга та відразу декількох його нащадків.

Альбрехт Дюрер. Портрет імператора Максиміліана І
Альбрехт Дюрер. Портрет імператора Максиміліана І

"Хоча наше дослідження засноване на історичному матеріалі, інбридинг досі поширений в окремих географічних регіонах та серед певних релігійних та етнічних груп, тому і сьогодні важливо досліджувати його наслідки.

Династія Габсбургів слугує свого роду лабораторією для цього, оскільки рівень інбридингу в ній особливо високий", - резюмує провідний автор роботи, професор Університету Сантьяго-де-Компостела Роман Вілас.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.