Директорку Національного музею історії України відсторонили

Комісія Міністерства культури України розпочала перевірку в Національному музеї історії України.

Про це повідомляє сайт НМІУ.

 

У повідомленні також йдеться про те, що перевірку спричинено "скаргою невеликої групи співробітників НМІУ, яким не до вподоби рух музею".

На час перевірки відсторонено від виконання обов'язків генерального директора НМІУ Тетяну Сосновську, "що спричинило занепокоєння значної частини колективу".

Наказа про перевірку підписав Державний секретаре, голова комісії з проведення ліквідації Міністерства культури України Ростислав Карандєєв.

Виконувачем обов'язків генерального директора НМІУ на період перевірки призначено одного з авторів згаданої скарги. 

"Колектив Національного музею історії України сподівається, що рішення комісії буде об'єктивним і неупередженим", - додають автори повідомлення на сайті музею.

Тетяна Сосновська у Facebook повідомила, що незабаром детально прокоментує ситуацію, що склалася.

"Бачу, що настав час порушити мовчання, бо намагання навести лад у фондах вкотре спричинило до шаленої турбулентності. І інші питання - тільки привід до криків і вимог "приберіть її". Справжні причини - фонди і облік", - пише вона.

Директорка також відзначила "очевидну заангажованість" міністерської комісії, що відвідала музей.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.