В Одесі розбили меморіальну дошку на честь українського активіста, загиблого 2 травня

П‘ятеро невідомих у балаклавах розбили одеську меморіальну дошку пам'яті українського активіста Ігоря Іванова, якого вбили 2 травня 2014 року.

Про це пише "Новинарня" з посиланням на активіста Сергія Стерненка.

 

Активіст зазначає, що за 30 метрів стоїть пост Нацгвардії, навколо – чимало камер. Інцидент стався у центрі міста.

"Дерибасівська фактично. Проросійські колаборанти нахабніють останнім часом. Стають дуже активними. Їх не карають, правоохоронні органи майже нічого не роблять у цьому напрямку.

Якщо зараз не збивати російську агентуру, вже скоро, як і у 2014, РФ виведе на вулиці тисячі живих мерців та почнеться нова фаза гібридної війни", – акцентує Стерненко.

У пресслужбі поліції Одеської області подію кваліфікували як хуліганство. Відомості за вказаним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань: частина 2 статті 296 ККУ.

"Про розбиту табличку, встановлену у пам'ять про загиблих під час трагічних подій 2 травня 2014 року, до поліції повідомили громадяни. Зараз на місці події працює слідчо-оперативна група Приморського відділу поліції", – інформують речники поліції.

Ігор Іванов – десятник Одеського осередку "Правого сектора". Його застрелили проросійські активісти, що напали на мирну ходу за Єдність України 2 травня 2014 року.

2 травня 2014 року в Одесі в результаті масових заворушень, спровокованих проросійськими елементами, загинули 48 осіб, постраждали близько 300. Почалися сутички в центрі міста, де були застрелені кілька людей з проукраїнського табору. Потім проукраїнські активісти прийшли на Куликове поле, на якому розташовувалося наметове містечко сепаратистів. Намети загорілися, почалася пожежа в Будинку профспілок, в якій також загинули люди.

Першими жертвами протистояння були українські патріоти, яких розстрілювали сепаратисти в районі Грецької площі. Близько 40 осіб загинули під час пожежі в Будинку профспілок на Куликовому Полі, де перебували антимайданівці та інші прибічники російських ідей.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.