Львівська облрада підтримала ініціативу про повернення декомунізованому селу старої назви

Депутати Львівської облради на сесії 29 жовтня підтримали перейменування села Мармузовичі у Буському районі на Андріївку

Про це пише zaxid.net.

 

Андріївкою село було названо в 1946 році на честь Івана Андрєєва - комуніста, голови тамтешньої МТС, якого вбили українські повстанці.

У 2016 році під час декомунізації Андріївці повернули історичне ім'я — Мармузовичі. Але людям таке рішення не сподобалося. Вони опиралися перейменуванню і вимагали повернути звичну назву. Водночас, Львівський окружний адмінсуд зобов'язав перейменувати орган місцевого самоврядування відповідно до закону про декомунізацію.

Селяни, вимагаючи повернути стару назву, хотіли присвятити її не Андрєєву, а апостолу Андрію Первозванному.

Проголосувавши за перейменуванян Мармузовичів, депутати обласної ради водночас звернулися з відповідним проханням до Верховної Ради. Саме парламент приймає остаточне рішення з цього приводу. Раніше аналогічні звернення прийняли Андріївська сільська рада та Буська районна рада.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.