In Memoriam. Померла дослідниця єврейської спадщини України Ірина Сергєєва

Знана українська дослідниця історії та культури східноєвропейського єврейства Ірина Сергєєва пішла з життя 26 жовтня

Про це повідомляє Українська асоціація юдаїки.

Ірина Сергєєва народилася в Києві 1958 року. 1982-го закінчила історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю "Історія та археологія". З 1975 до 1983 року працювала в Інституті археології АН УРСР.

 

У 1986 році почала свою багатолітню працю в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, де з 1990 року дотепер очолювала відділ фонду юдаїки, у якому зберігається одна з найбільших колекцій єврейських рукописів і книжок у світі. У 1998 році Ірина Сергєєва захистила кандидатську дисертацію на тему "Археографічний опис єврейських декорованих рукописів XVIII – першої половини ХХ ст.".

Ірина Анатоліївна належала до тих небагатьох людей, які стояли біля витоків відродження єврейських студій у незалежній Україні.

З 1994 до 2000 років викладала в Міжнародному Соломоновому університеті в Києві, з 2003 року – на міждисциплінарній сертифікатній програмі з юдаїки в Національному університеті "Києво-Могилянська академія", а з 2012-го – також і на магістерській програмі з юдаїки у цьому ж університеті.

Упродовж багатьох років пані Ірина читала авторський курс "Матеріальна культура євреїв Східної Європи", брала участь у етнографічних і епіграфічних експедиціях в Україні й за кордоном. Вона входила до складу виконавчого комітету Уукраїнської асоціації юдаїки, очолювала відділ фонду юдаїки Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Дослідниця викладала на літніх школах, організованих Центром наукових працівників і викладачів юдаїки "Сефер" (Москва), а також на школах у Варшавському і Центральноєвропейському університетах, була учасницею конгресів (світового і європейського) та конференцій із юдаїки.

Її перу належать дві монографії: "Альбом еврейской художественной старины Семена Ан-ского" (у співавторстві з Олександром Канцедікасом) і "Архівна спадщина Семена Ан-ського у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського", а також численні статті.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.