Епідемія "Чорної смерті" прийшла до Європи з території сучасної Росії - вчені

Масштабна епідемія бубонної чуми, що охопила Європу в середині XIV століття і отримала назву "Чорна смерть", прийшла з російського Поволжя - з території сучасного Татарстану

Про це пише BBC.

Такого висновку дійшли німецькі вчені, які вивчили останки жертв епідемії і реконструювали геном десятків зразків чумної палички (Yersinia pestis) - збудника цієї смертельної хвороби.

 

Відстеживши мутації в ДНК бактерії, археологи і генетики спільно змогли відновити хронологію епідемії і зрозуміти, звідки з'явилася хвороба, яка знищила половину населення Європи.

Жертвами "Чорної смерті" стали десятки мільйонів людей, а повторні спалахи захворювання тривали аж до кінця XVIII століття.

Найбільш ранній зразок чумної палички, від якого виникли більш пізні штами, виявили під російською Казанню, на території міста Лаішево.

Водночас з'ясувалося, що в розпал епідемії (її пік припав на 1346-1353 роки) генетичний код чумної палички зовсім не змінився. Аналіз останків загиблих від чуми жителів Сен-Лорана, Барселони, Лондона і Осло продемонстрував, що всі вони померли від Yersinia pestis з ідентичним геномом.

А ось пізніше бактерія продовжила еволюціонувати і в якийсь момент "втратила" частина ДНК, відповідальну за високу вірулентність (тобто здатність викликати зараження знизилося) - і захворювання пішло на спад.

Цікаво, що те ж саме відбулося і під час першої епідемії чуми, яка охопила Європу в 541-750 роках - тобто обидва рази еволюція пішла одним й тим же шляхом.

Проте саме друга епідемія захворювання стала найбільш спустошливою ​​- її жертвами стали, за різними даними, до 60% населення європейського континенту.

Перший задокументований спалах "Чорної смерті" стався в 1346 році в низов'ях Волги і причорноморському регіоні. За наступні сім років епідемія охопила майже всю територію Європи. Звідти чума перекинулася на Близький Схід і на північ Африки.

Пізніші європейські спалахи, що тривали в XV-XVIII ст. (Ельванген, Марсель), були викликані вже іншим генетичним різновидом палички - втім, він теж походив від поволзького різновиду.

Бактерія Yersinia pestis, яка викликає чуму, як і раніше живе серед популяцій гризунів - в Азії, Африці, Америці і в Східній Європі.

Чума як і раніше становить небезпеку для людства, хоча й у набагато менших масштабах: випадків зараження стається десятки на рік, а смертність становить в середньому близько 7% від кількості хворих.

Навесні цього року в Монголії стався спалах чуми, внаслідок якої загинули чоловік і його вагітна дружина. Спалах захворювання пов'язали з монгольської традицією вживати в їжу диких гризунів, які поширюють чумну паличку.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.