Українка полівтязень нацистських концтаборів отримала Федеральний орден за заслуги на стрічці

Надія Слєсарєва отримала Федеральний орден за заслуги на стрічці за свою багаторічну діяльність у сфері прав колишніх примусових працівників націонал-соціалізму.

Про це повідомляє Посольство Федеративної республіки Німеччина у Києві.

Нагородження Надії Слєсарєвої Федеральним орденом за заслуги
Нагородження Надії Слєсарєвої Федеральним орденом за заслуги
Фото: Посольство Федеративної республіки Німеччина у Києві

.

Нагорода відзначає заслуги Надії Слєсарєвої, яку у вересні 1943 року було депортовано німецькими окупантами до концентраційного табору Штутгоф і яка сама стала там жертвою примусової роботи.

Після свого повернення в Україну вона як інженер за освітою зробила важливий внесок у відбудову України та виступала у своїй власній організації "Надія", а також у співпраці з берлінською організацією "KONTAKTE-KOHTAKTbI е.V.", за визнання примусових працівників в Україні та за виплату їм компенсацій.

Її діяльність давала можливість почути багатьох потерпілих і створювала простір для діалогу.

Федеральний орден за заслуги
Федеральний орден за заслуги
Фото: Посольство Федеративної республіки Німеччина у Києві.

18 вересня Посол Міхаела Кюхлер, Спеціальна уповноважена Німеччини зі зв′язків з єврейськими організаціями, з питань боротьби з антисемітизмом і антициганізмом, вручила Надії Слєсаревій Федеральний орден за заслуги на стрічці.

Цей орден є найвищим цивільним визнанням Федеративною Республікою Німеччина заслуг перед суспільним благом і присуджується німецям та іноземним громадянам за політичні, економічні, соціальні та духовні досягнення, а також за особливі заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина.

Нагороджуючи Федеральним орденом за заслуги, Федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр прагне привернути увагу громадськості до видатних досягнень, яким він надає особливого значення для суспільства.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.