Міноборони перевірить обставини присутності ЗСУ на перепохованні солдатів дивізії "Галичина"

Міністерство оборони України проведе перевірку за фактом участі військовослужбовців Збройних сил України у перепохованні решток солдатів дивізії військ СС "Галичина" 28 липня в с. Червоне на Львівщині.

Міністерство оборони України проведе перевірку за фактом участі військовослужбовців Збройних сил України у перепохованні решток солдатів дивізії військ СС "Галичина" 28 липня в с. Червоне на Львівщині.

Так відомство зреагувало на критичні зауваження в соціальних мережах щодо присутності почесної варти на "Меморіальному кладовищі вояків дивізії СС "Галичина і 1-ї Української дивізії Української національної армії", повідомляє Золочів.net.

 

За розпорядженням міністра оборони Степана Полторака Військова служба правопорядку та інші командири Львівського гарнізону перевірять всі причини та обставини участі військовослужбовців у заході. У разі виявлення порушень чинного законодавства Міноборони ухвалить відповідні рішення.

У с. Червоне Золочівського району Львівської області 28 липня урочисто перепоховали 29 бійців 14-ї дивізії військ СС "Галичина", чиї рештки віднайшли пошуковці.

На заході були присутні священики, які провели службу Божу, місцеві мешканці, зокрема перевдягнені в однострої військ СС, а також представники влади Львівщини.

Серед учасників перепоховання була ГО "Резерв Галицького братства колишніх вояків 1-ї УД "Галичина"", яка останніми роками пропагує культ дивізії на заході України.

Як видно на відео з місця подій, військовики ЗСУ виносили труни з останками загиблих із церкви, а також здійснили салют на їхню честь.

Крім того, під час урочистої церемонії лунали неоднозначні заяви. Так екс-голова Львівської ОДА Олег Синютка заявив, що дивізія військ СС боролася "за нас з вами":

"Тут біля Бродів українці стали за нашу землю, за нашу славу і за нас з вами. Тут були на своїй землі".

А отець Василь Саган настоятель церкви святої Софії у Золочеві, висловив сподівання, що військовослужбовців дивізії військ СС "Галичина" визнають святими:

"Я думаю, що буде момент не тільки визнання дивізії "Галичина", але буде момент, коли багато з цих героїв церква і Господь визнають у свій спосіб, у свій час не просто героями, а й святими".

Нагадаємо, серед організацій, визнаних законом "Про правовий статус і вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті", дивізія військ СС "Галичина" відсутня.

ДОВІДКА:

14-та дивізія військ СС "Галичина" — з'єднання з українців, яке воювало на боці збройних сил Третього Райху. Про його створення оголосила окупаційна влада дистрикту "Галичина" 28 квітня 1943 року. У липні 1944 року дивізія у складі 13-го армійського корпусу 4-ї танкової армії групи армій "Північна Україна" брала участь у битві під Бродами, внаслідок чого зазнала поразки. Близько 8 тис. її солдатів загинуло.

Після переформування дивізію кинули на придушення Словацького національного повстання. У квітні 1945 року на базі дивізії "Галичина" утворили т. зв. Українську національну армію. Після капітуляції Німеччини особовий склад дивізії здався в полон британським військам в Італії. Перевірочні комісії воєнних злочинів за вояками дивізії військ СС "Галичина" не виявили.

Читайте всі матеріали "ІП" на тему "дивізія "Галичина"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.