У Києві попрощалися з Орестом Васкулом — воїном ОУН, дивізії "Галичина" і в’язнем радянських таборів

У Києві в Михайлівському Золотоверхому соборі (УПЦ) попрощалися з учасником збройного підпілля ОУН та дивізії «Галичина» Орестом Васкулом, який помер 8 червня на 94-му році життя.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Наш воїн, наш захисник Орест Васкул служив в ОУН, достойно пережив полон, радянські концтабори і завжди залишався цілісною людиною, за життя багато зробив для України", - сказав представник ОУН по завершенні відспівування.

Пана Ореста поховали з офіційним похоронним церемоніалом Міністерства оборони України та почесною вартою Окремого президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Віддати останню шану Оресту Васкулу прийшли чимало політиків, митців і пересічних громадян. Зокрема, ексміністр освіти Сергій Квіт, заступник голови Українського інституту національної пам'яті Володимир Тиліщак і колишній очільник інституту Володимир В'ятрович.

Поховали Ореста Васкула біля могили дружини і сина у Ясногородці на Київщині, де він мешкав з 1968 року після повернення із совєцького полону у Воркуті.


Як відомо, Орест Васкул народився 28 травня 1928 р. у селі Серафинці Городенківського р-ну Івано-Франківської області у сім'ї вчителів. Його батько — Петро Васкул, був поручником Української Галицької Армії, членом ОУН. Його розстріляли угорці.

Орест у 1943 р. записався у Городенці в дивізію "Галичина", приписавши собі три роки (на той час йому було тільки п'ятнадцять років) і пройшов медкомісію. Був учасником збройного підпілля ОУН під час Другої Світової війни, багаторічним в'язнем совєтських концентраційних таборів, керівником Київського крайового братства ветеранів ОУН і УПА з 1992 року.

У період 1995-2010 рр. був членом Головного Проводу ОУН (б) та у 1998-2005 рр. головою Теренового Проводу ОУН (б) в Україні.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.