В Угорщині натрапили на ймовірну гробницю короля. ФОТО

Археологи переконані, що виявили могилу другого короля Угорщини Петра Орсеоло (1011-1059-ті).

Чоловік походив із давнього венеціанського роду воєначальників Візантійської імперії. Знахідку розкопали у склепі собору св. Петра і Павла у місті Печ, Угорщина. У гробниці не знайшли жодних залишків. Їх навмисно перенесли століттями пізніше, повідомляє Газета.UA із посиланням на The History Blog.

 
Фото: hungarytoday.hu

Команда вчених із музею Януса, що у Паннонії, сподівалася знайти місце розташування першого собору. За літописами, його побудували у XI ст. Їм вдалося виявити стіну під криптою, яка належала первісній будівлі давнього храму. Поруч за стіною знайшли порожню могилу.

В Угорщині у церковних склепах ховали лише засновників храмів або королів. Проте при будівництві нового храму залишки обережно зняли для перенесення на нове місце.

Вчені встановили, що є тільки 2 ймовірні кандидати, яким могла належали ця гробниця: король Петро Орсеоло або Блаженний Мавр, другий єпископ Печу.

Проте Мавр помер близько 1075-го після будівництва сучасної церкви. Тому археологи переконані, що це могила саме короля Угорщини. Остаточну відповідь дасть подальше вивчення гробниці.

 
Фото: hungarytoday.hu

Археологічні розкопки крипт виявили залишки римського цвинтаря кінця IV ст. Вони припускають, що християнські практики досягли цього району Угорщини набагато раніше, ніж вважалося.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.