70%. Стільки людей люблять Сталіна в Росії і ненавидять Україні

Переважна більшість громадян України вважає Йосипа Сталіна жорстоким тираном, відповідальним за масові вбивства мільйонів невинних людей. Українці ані хотіли б жити за Сталіна, ані вважають, що Україні потрібен керівник такого типу. У Росії - діаметрально протилежне ставлення.

Серед українців уцілому переважає негативне ставлення до Сталіна. 40% респондентів ставиться до нього з ворожістю, страхом чи ненавистю, ще 25% байдужі до цієї особистості, а в 16% він викликає повагу, симпатію чи захоплення.

Такі дані соціологічного опитування Київського міжнародного інституту соціології, цитує "Дзеркало тижня".

"Мудрим керівником" вважають Сталіна 31% населення, а 47% з цим не згодні. При цьому 72% погоджуються з тим, що "Сталiн - жорстокий, нелюдський тиран, винний у знищенні мільйонів безневинних людей".

61% населення зазначив, що не вважає, що "наш народ ніколи не зможе обійтися без керівника такого типу, як Сталін, що прийде і наведе порядок". Три чверті опитаних вказали, що не хотіли б жити та працювати за такого керівника країни, як Сталін.

Позитивне ставлення до Сталіна знизилося у 2016 році (порівняно з 2012-м), і цей спад характерний для 2018-2019 років. Емоційний спектр у ставленні українців до Сталіна тяжіє до негативного полюсу – 40% респондентів визначили своє ставлення до нього як "страх", чи "ворожість, роздратування", або "відраза, ненависть". Натомість найбільше повагу до радянського диктатора виявляють представники старшого покоління, зокрема серед респондентів 70 років і старше таких близько 20%.

Щодо твердження про те, що "Сталін був великим вождем", то серед населення думки розділилися: відносна більшість (38%) не згодні з таким судженням, 29% не можуть визначитись, а чверть опитаних згодні з цим твердженням.

 

72% українців згодні, що Сталін був "жорстоким, нелюдським тираном". Щодо територіального розподілу підтримки цієї тези, то в західному та східному регіонах так вважають 80%. Позитивнішим ставленням до Сталіна суттєво вирізняється Південний регіон: 23% респондентів цього регіону висловили позитивні емоції щодо Сталіна, 28% - негативні (тоді як в інших регіонах негативні емоції висловлювали 40-50% респондентів). І якщо на Півдні з відразою, ненавистю ставляться до Сталіна лише 6%, то на Заході – близько 28%.

Картина зі ставленням до Сталіна в Україні різко констрастує з російськими реаліями. Якщо зараз серед українців позитивно ставляться до Сталіна лише 16%, то серед росіян – половина 52% громадян, а 70% взагалі вважають, що він відіграв позитивну роль в історії їхньої країни. При цьому частки респондентів, налаштованих до вождя нейтрально, практично ідентичні в обох країнах.
Всеукраїнське опитування громадської думки Київський міжнародний інститут соціології проводив з 24 травня по 7 червня. Методом особистого інтерв'ю опитано 2021 респондента в 110 населених пунктах усіх областей України. Статистична похибка вибірки не перевищує: 3,3% для показників близьких до 50%, 2,8% — для показників близьких до 25%, 2,0% — для показників близьких до 10%, 1,4% — для показників близьких до 5%

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.