Із Широкиного евакуювали колекцію картин, яку вважали втраченою. ФОТО

З прифронтового Широкиного, яке практично повністю зруйновано в результаті бойових дій, евакуювали колекцію картин маріупольського художника-графіка Віктора Павлюка. Її від артобстрілів ховав чеченський доброволець.

Про це повідомляє The Бабель із посиланням на арт-платформу «ТЮ!», яка отримала колекцію з кількох сотень робіт.

 

«Військові евакуювали із зруйнованого Широкина цінну колекцію творів мистецтва. Колекція, ймовірно, належала українському художнику Віктору Павлюку, відомому українському графіку, у якого в Широкиному був дім та майстерня.

Боєць чеченського батальйону імені Шейха Мансура з минулого року збирав і ховав від вибухів художні роботи, щоб евакуювати твори із зони бойових дій. Раніше ця колекція вважалася втраченою», — йдеться у повідомленні.

 

Зазначено, що роботи знайшов боєць із позивним «Пікассо», який до війни був художником. Він ініціював порятунок картин.

Арт-платформа додала, що це перший випадок евакуації творів мистецтва за п'ять років війни.

«Бійці зазначили, що за шаріатом вони не можуть торкатися зображень людини — це суперечить їхній релігії. Однак члени батальйону вже кілька років воюють на українській стороні та врятували надбання на знак поваги до України та нашої культури, розуміючи, яку художню та історичну цінність становлять евакуйовані твори», — йдеться у повідомленні.

Зараз роботи реставрують, щоб потім провести виставку.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.