Музей історії Києва звернувся до Зеленського з відкритим листом

Музей історії міста Києва звернувся з відкритим листом до Президента України Володимира Зеленського, оскільки занепокоєний ситуацією, спричиненою рішенням про переїзд Офісу Президента України.

Як повідомляє Prostir.Museum в Державному підприємстві Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», на 4-му та 5-му поверхах будівлі з 2004 року знаходяться фонди Музею історії міста Києва.

 

"Упродовж 15 років перебування в Українському домі колектив Музею історії міста Києва неодноразово звертався до вищого керівництва держави з проханням вирішити питання щодо надання чи спорудження будівлі для нашого Музею.

Минулого року депутатами Київської міської ради було підтримано клопотання Музею історії міста Києва про передачу йому будівлі Гостинного двору, що знаходиться на Контрактовій площі. Утім, ця споруда досі не передана у комунальну власність столиці, оскільки немає відповідного рішення Кабінету міністрів України.

Таким чином, якщо буде остаточно ухвалене рішення про переміщення Офісу Президента до Українського дому, унікальним фондам Музею історії міста Києва загрожує загибель, оскільки чергове тимчасове та невідповідне приміщення сприятиме їхній руйнації та можливому остаточному знищенню", - йдеться у листі.

Відтак, колектив музею просить сприяння Володимира Зеленського у передачі Гостинного двору у комунальну власність Києва з подальшим пристосуванням будівлі під потреби Музею історії міста Києва, а також у отриманні давно обіцяного музею статусу національного.

З повним текстом листа ви можете ознайомитись на офіційному веб-сайті музею.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.