Рід Шептицьких сягав XIII століття. Історики знайшли втрачені генеалогічні документи

Генеалогічні таблиці родини Шептицьких знайшли історики в ході збору експонатів для Музею родини Шептицьких. Вважалося, що документи в 1939 році знищили більшовики.

Генеалогічні таблиці знайшли у фондах Національної бібліотеки імені Вернадського, пише Інформаційний ресурс Української греко-католицької церкви. Їх упорядкував батько Андрея і Климентія Шептицьких – Ян Кантій Шептицький.

Документи простежують лінію роду Шептицьких до 1284 року – часів Галицько-Волинського Королівства. Підтверджують також спорідненість Шептицьких із королівськими домами Італії, Іспанії, Португалії та королем Речі Посполитої Яном ІІІ Собеським.

 
фото: іван матковський
 
ФОТО: ІВАН МАТКОВСЬКИЙ

Також знайшлася грамота про надання у 1871 році імператором Францом-Йосифом І графського титулу Шептицьким і надання родинного герба.

 
ФОТО: ІВАН МАТКОВСЬКИЙ
 
ФОТО: ІВАН МАТКОВСЬКИЙ

«Незабаром презентуватимемо матеріали всім охочим зі своїми коментарями», – каже львівський науковець, дослідник біографії блаженного Климентія Шептицького д-р Іван Матковський.

Музей родини Шептицьких планується відкрити у Львові на базі парафії Блаженного священномученика Климентія Шептицького.

Як повідомлялося, в Центральному державному історичному архіві у Львові знайли неопублікований заповіт митрополита Андрея Шептицького.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.