«Буде навчальний і науковий центр». У Львові презентували проект парку «Древній Звенигород»

В Україні буде перший історико-культурний парк на території пам’ятки археології. Його створять у селі Звенигород, що за 25 км від Львова. Майже тисячоліття тому там було велике місто — одна з трьох перших княжих столиць українського Прикарпаття. Докладно про проект парку «Древній Звенигород» розповіли під час презентації у Львові 25 червня.

«Це буде парк, що поєднає у собі багато функції. З одного боку ми робимо велику відпочинкову територію, куди зможуть приїздити туристи, а з іншого — продумуємо кожну деталь так, аби відвідувачі могли дізнатись якнайбільше інформації про княжі часи в Україні, а також про історію самого Звенигорода. Тож це буде і великий навчальний та науковий центр», — пояснює одна з ініціаторок проекту створення парку, археолог Наталя Войцещук.

Облаштування парку ініціативна група сподівається розпочати вже цього літа як тільки Кабінет Міністрів України виділить необхідне фінансування. За сприятливих погодних умов роботи триватимуть трохи більше року. Офіційне відкриття парку заплановане на 2020 рік.

 
Комп'ютерна візуалізація історико-культурного парку «Древній Звенигород»
зображення надане ініціаторами проекту

Фінансування створення парку відбуватиметься у рамках реалізації програми секторальної бюджетної підтримки ЄС. На це передбачено орієнтовно 12 млн грн. Замовником проекту є департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

«При створенні парку ми ставимо собі дві основні мети — збереження культурного шару пам’ятки археології та його консервація, а також представлення історії давнього столичного міста Звенигорода», пояснює доктор історичних наук, багаторічна дослідниця Звенигорода, науковий керівник проекту створення історико-культурного парку «Древній Звенигород» Віра Гупало.

Площа парку становитиме більше, аніж 30 га. Основний акцент на збереженні унікальної пам’ятки археології. Разом із цим парк зроблять комфортним для відвідувачів: нинішню центральну площу села перетворять на велику відпочинкову зону, а на території давнього городища створять мережу доріжок, підсвітять та ознакують основні елементи.

 

На центральні площі села буде облаштовано громадський простір та великий дитячий майданчик. Звідси відвідувачі переходитимуть у простір минулого: потрапляючи на територію городища вони зможуть подорожувати територією давнього міста.

Завдяки інформаційним стендам та мультимедійним засобам можна буде побачити не лише сучасні ландшафти, але й реконструкції видів давнього міста.

«Для нас дуже важливо, що наблизитись до древньої столиці люди зможуть через сучасні технології, а не через відбудови споруд. Жодних будівельних робіт у розумінні заливання бетону та мурування з цегли в парку не буде. Матеріальні ж рештки будуть у музеї, де сформується добра експозиція. Саме ця подорож крізь простір та час стане основою парку «Древній Звенигород», пояснює кандидат історичних наук архітектор проекту створення історико-культурного парку «Древній Звенигород» Василь Петрик.

 

Відтворити вигляд давнього міста, зокрема, вдасться завдяки паралельному проекту «Древній Звенигород: брендинг та промоція княжої столиці», який цього року отримав фінансування від Українського культурного фонду.

У його рамках буде створено 3D-реконструкцію княжої столиці XI першої половини XIII ст., яка дозволить уявити, як жили мешканці Звенигорода майже тисячоліття тому, та згодом стане частиною експозиції.

ДОВІДКА:

Звенигород одна з трьох княжих столиць, де в ХІ-ХІІ століттях починалась українська державність на Прикарпатті. Місто було важливим стратегічним пунктом західних руських земель. Про Звенигород згадують у Повісті временних літ та в Іпатіївському літописі, коли розповідають про повернення Ярополка з Польщі 1087 року. Саме на підході до Звенигорода, згідно з літописом, Ярополка й убили.

Тут правив правнук Ярослава Мудрого Володар, а пізніше його син  князь Володимирко почав процес об’єднання галицьких князівств, приєднавши Перемишльське та Теребовлянське князівства спочатку зі столицею в Звенигороді.

На початку 1140-х років становлення міцного західно-руського князівства завершилося і після перенесення Володимирком столиці до Галича (1141 або 1144 рік) було створено єдине Галицьке князівство.

У 1241 році місто зруйнував хан Батий. А за 15 років неподалік Звенигорода король Данило заснував Львів. Завдяки історії та болотистій місцевості Звенигород - одне з небагатьох давніх міст, що так добре збереглось до наших днів.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.