Професора Плохія нагородили другою премією за книжку про Чорнобильську аварію

12 червня в Лондоні американсько-український історик Сергій Плохій став лауератом 7-го сезону премії Puskin House Russian Book Prize 2019 («Російська книжкова премія Пушкінського дому-2019).

Професор історії України Гарвардського університету Сергій Плохій виграв цю нагороду вже вдруге. Цього разу премію вручили науковцю за книжку Chernobyl: History of a Tragedy («Чорнобиль. Історія трагедії»).

Це вперше, коли премію Пушкінського дому виграє один і той самий автор другий раз. Минулого разу журі сподобалася праця Плохія The Last Empire («Остання імперія») у 2015 році, повідомляє сайт Пушкінського дому.

 
Обкладинка книги «Чорнобиль»

«Чорнобиль»  це перша книга, яка комплексно розкриває витоки аварії на ЧАЕС 1986 року. Вона ґрунтується на недавно відкритих архівах КГБ, показує глибокі суперечності та пороки всередині радянської політичної системи, особисті історії сміливості та хоробрості та уроки для світової атомної енергетики сьогодні. Також праця відзначає те, наскільки вибух на ЧАЕС та його наслідки стали причинами розпаду СРСР.

Роботу відзначило п’ять відомих членів журі з-поміж шести найсильніших претендентів у галузях історії, культури та мемуарів

«Перед журі стояло амбітне завдання вибрати переможця з дуже вражаючого списку фіналістів. Кожна книжка – це блискуче чтиво, яке сприяє кращому розумінню як сучасної Росії, так і російської та радянської історії. Але «Чорнобиль» вирізняється як добре досліджений та написаний шедевр про подію неабиякої важливості. Чорнобильска катастрофа – це не просто історичний епізод. Головні теми, які піднімає книга, резонуть сильно і сьогодні, і не тільки в Білорусі, Росії та Україні»,  сказав Сергій Гур’єв, голова журі.

Співзасновники премії Дуглас Сміт та Стефані Елліс-Сміт поділилися своїми емоціями: «Із хвилюванням ми вітаємо Сергія Плохія з цьогорічною перемогою завдяки його неперевершеній книжці. «Чорнобиль» – це справді майстерне поєднання найновіших здобутків науки та найкращої оповіді. Для всіх істориків це взірець».

Як переможець Сергій Плохій одержав грошову нагороду в 5000 фунтів стерлінгів.

 
Сергій Плохій
Новое Время

Книгу Плохія «Чорнобиль» відзначають не вперше. У листопаді 2018 року автора нагородили пермією Бейлі Гіффорда (Велика Британія).

Також у лютому 2018-го Сергій Плохій став лауреатом Шевченківської премії.

Сергій Плохій — професор історії і директор Українського наукового інституту Гарвардського університету, один із провідних фахівців з історії Східної Європи, входить до наукової ради Українського історичного журналу.

Автор дев’яти книг, зокрема новаторського за підходом до історії України видання «Брама Європи», а також книжки «Остання імперія», відомої новою інтерпретацією останніх місяців життя Радянського Союзу.

Читайте також фрагменти книг Сергія Плохія:

«Ялта»

«Брама Європи»

«По червоному сліду»

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.