Іспанські вчені: соціальні ролі чоловіків і жінок почали виникати в неоліті

Розділення соціальних ролей чоловіків і жінок почалося в неоліті. Такий висновок опублікували іспанські дослідники, вивчивши приклад доісторичного Іберійського півострова.

Науковці з кафедри передісторії та археології Університету Севільї вивчили археологічні свідчення доісторичних спільнот у період неоліту на Піренейському півострові з точки зору статі, пише «Новое время» з посиланням на EurekAlert!.

Згідно з результатами їх роботи, які стосуються аналізу з точки зору біоархеологіі і похоронної археології, саме в неоліті вперше з’явилися гендерні відмінності, які розвинулися в домінування чоловіків у наступні історичні періоди.

Учені проаналізували дві групи показників. Умови життя і демографічні аспекти, з одного боку, і похоронні практики з іншого. У першій групі вони вивчали такі фактори, як демографічне співвідношення чоловіків і жінок, раціон харчування, генетичні дані, рухи, найбільш поширені захворювання і виявлені маркери стресу.

Під час дослідження другої групи факторів, науковці сфокусувалися на таких даних, як тип поховання, первинний або вторинний характер захоронення, якщо це було індивідуальне або колективне поховання, просторова організація місця, стан і орієнтація тіл, похоронні артефакти, які були поміщені в могилу.

Висновок, до якого дійшли науковці, такий: у добу неоліту нерівність між чоловіками і жінками в цілому не була поширена на території Іберії. Проте поступово виникали ситуації, які вказують на домінування чоловіків над жінками.

Автори дослідження вказують на чотири важливі лінії, в яких нерівність між чоловіками і жінками можна досліджувати в послідовні історичні періоди: їх доступ до похоронних обрядів, матеріальні умови їх існування, поява певних соціальних ролей для кожної статі і все більша асоціація чоловіків із насильством.

Саме цей останній аспект найбільш очевидний у цьому дослідженні. Малюнки чоловіків, які полюють і б’ються, не мають аналогів в жіночих могилах. Тому автори вказують на народження світогляду, який пов’язував чоловіків із застосуванням сили.

У цьому сенсі вони підкреслюють, що утворення різних ролей у залежності від статі та інших форм міжстатевої нерівності зіграло основну роль у зростанні соціальної складності. 

Останній фактор не завжди був добре зрозумілий в попередніх дослідницьких проектах.

Висновки дослідження означають археологічне підтвердження гіпотези антрополога Герди Лернер, яка у своїй книзі «Створення патріархату» (The Creation of Patriarchy) висунула гіпотезу про те, що саме неолітичні суспільства стали свідками початку нерівності між чоловіками і жінками.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.