У Франції знайшли монети доби Відродження. ФОТО

Археологи Національного інституту превентивних археологічних досліджень (ІНРАП, Франція) вивчали місце неподалік абатства Святого Венігна в Діжоні і знайшли 34 монети із золота й срібла в руїнах кам’яної будівлі. Кам’яницю збудували в кінці XV або на початку XVI століття, а монети зберігалися під підлогою коло стіни.

Скарб містив 10 золотих монет і 24 стрібних, повідомляє «History Blog». У бронзовій коробочці, де збергіалися монети, дослідники знайшли також емальовану золоту підвіску. Через корозію монети злиплися в одне ціле.

 
 

Реставратори ІНРАП у лабораторії змогли роз’єднати й очистити їх. З’ясувалося, що всі монети датуються другою половиною XV століття та були карбовані державами Італії (Папські держави, Феррара, Мілан, Венеція) та Священною Римською імперією (герцогства Брабант, Савой та курфюрство Пфальц). Найстарішою є золота монета, випущена в Брабанті між 1432 і 1467 роками.

 
Підвіска, яка була серед знахідок
 
Характерною ознакою тогочасних монет був портрет правителя держави, яка карбувала валюту

Найновішу монету із золота карбували за часів Папи Римського Інокентія VIII (очолював престол з 1484 по 1492). Стан грошей свідчить про те, що вони недовго були в обігу перед тим, як їх заховали.

Французька монета у скарбі лише одна — випущена в часи короля Луї XI. Переважають італійські монети, серед яких найкраще представлені срібні тестони, карбовані династією герцогів Мілана Сфорца.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.