Визначено лауреатів Премії Української асоціації юдаїки

Журі Премії УАЮ імені Мартена Феллера й Жанни Ковби визначило цьогорічних лауреатів нагороди.

Як, повідомляється на сайті УАЮ, Премію 2019 вирішено розділити між номінантами:

 

Юхим Меламед — за підготовку архівного покажчика «Документы по истории и культуре евреев в региональных архивах Украины: Путеводитель. Т. 2: Николаевская, Одесская, Херсонская области» (Київ: Стилос, 2014);

Наталія Риндюк (посмертно) та Олександра Уралова — за перший повний переклад повісті Шолом-Алейхема «Тев'є-молочар» з їдишу на українську і наукове редагування цього перекладу (Київ: Знання, 2017).

Церемонію нагородження заплановано провести під час наукової конференції «"Де будуть євреї — там Ерец-Ісраель": Українсько-єврейські літературні контакти» (25–26 вересня 2019, Одеса).

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.