У Ризі знайдено гарнізонне кладовище царських часів

У Ризі під Брасовським мостом знайдено гарнізонне кладовище царських часів.

Про це повідомляє Delfi з посиланням на керівника пошукового загону "Легенда" Таліса Ешмітса, передає УНН.

Фото ілюстративне
Фото ілюстративне

Так, під час будівельних робіт біля Брасовського моста 10 травня було виявлено кладовище початку ХХ століття, де поховані солдати Ризького гарнізону.

За словами керівника пошукового загону, на даний момент знайдені останки п'яти солдатів.

Оскільки на цій ділянці триватимуть будівельні роботи, Ешмітс вважає, що буде знайдено ще більше останків.

"Спочатку були виявлені останки однієї людини і пам'ятник, який свідчив, що тут похований померлий у 1911 році капітан армії царської Росії. На цьому місці на початку ХХ століття знаходився цвинтар Ризького гарнізону, і, найімовірніше, під час ремонтних робіт він був знайдений", - розповів Ешмітс.

Повідомляється, що поховані на гарнізонному кладовищі солдати померли ще до Першої світової від різних нещасних випадків. Оскільки солдати служили далеко від домівок, їх в Ризі і поховали, а після Першої світової війни про цвинтар забули і побудували дорогу.

За даннимм порталу, всі виявлені при будівництві останки планується перепоховати неподалік, на кладовищі на вулиці Гауяс.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.