Польська дипломат розкритикувала лист посольства щодо програми про Бандеру

"Бачать тріску в оці сусіда та не зауважують колоди у власному". Екс-заступник міністра закордонних справ Польщі Катажина Пелчиньска-Наленч прокоментувала у "Фейсбуці" лист Посольства Польщі в Києві, у якому критикували історичну програму про Бандеру на українському телебаченні.

Про це пише "Польсько-український портал".

У своєму дописі вона зазначила, що польська влада таким листом добʼється зворотної від бажаної реакції – українці ще більше захищатимуть своє суверенне право обговорювати історичних персонажів. 

 Катажина Пелчиньска-Наленч. Фото: Wiadomości - Onet

"Посольство Польщі в Києві написало протестного листа щодо телепередачі, в якій "відбілювали Бандеру", – пише Катажина Пелчиньска-Наленч. – Ідеалізація Бандери – шкідлива і, безумовно, не сприяє покращенню польсько-українських відносин. Однак такі листи зумовлюють протилежний від бажаного ефект – лише заохочують іншу сторону продовжувати висловлювати своє бачення.

Успішнішими є складніші методи: конференції, навчальні програми, обміни молоддю, врешті, конструктивний діалог політиків та істориків. Хоча це не дає миттєвих результатів. Найгірше, що такий лист виставляє нас на посміх. Повчати українців, що ключовим для публічних мас-медіа є "збереження обʼєктивності, фактологічності та суворе дотримання залізних правил журналістики", – неприйнятно. На жаль, у цій ситуації пасує прислівʼя "бачити тріску в оці сусіда та не зауважувати колоди у власному". У сфері якісних публічних медіа ми не найкращий приклад для України".

8 квітня Посольство Польщі в Україні висловило  в листі "глибоке обурення формою та змістом програми "Розсекречена історія. Страсті за Бандерою", яку 6 квітня транслював телеканал "UA:Перший".   

ДОВІДКА:

Катажина Пелчиньска-Наленч – польська політолог, соціолог, експерт зі східноєвропейських питань. У 2012–2014 роках обіймала посаду заступника міністра закордонних справ Польщі. У 2014–2016 роках була послом Польщі в Росії. Від 2016 року працює у Фонді імені Стефана Баторія.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.