В Ужгороді генконсульство Угорщини самовільно встановило провокативний імперський пам'ятник. ФОТО

Біля споруди Генерального консульства Угорщини в Ужгороді відбулося відкриття провокативного з своєю суттю пам'ятника одному з ключових символів угорської державності – короні Святого Іштвана.

Політичний символ встановлено перед огорожею, що окреслює територію генконсульства, тобто не на дипломатичній території Угорщини, а на території України.

При цьому, як з'ясувало Закарпаття онлайн, пам'ятник встановлено самовільно, без будь-яких звернень на адресу міської влади Ужгорода чи, тим більше, погоджень з боку відповідних служб.

 Фото: Закарпаття онлайн

При цьому представники Угорщини спеціально вибрали для цього зручний для момент ослаблення української влади в часі боротьби за посаду президента України.

Перших осіб влади Ужгорода чи області на відкритті помічено не було.

Пам'ятник має вигляд прямокутного стовпа з чорного полірованого каменю, на якому угорською мовою, без дублювання українською, зафіксовано основні історичні віхи, що стосуються предмету вшанування.

 Фото: Закарпаття онлайн

Текст українською є на тильному боці постаменту, однак оскільки пам'ятник встановлено на газоні і заднім боком мало не впритул до огорожі, ні побачити, ні прочитати його не можливо.

 Фото: Закарпаття онлайн

Зверху на камені встановлено бронзову міні-копію корони Святого Іштвана на подушці – так, як ця угорська реліквія експонується нині в споруді парламенту Угорщини в Будапешті.

 Фото: Закарпаття онлайн

Судячи з бронзового литва, автором міні-корони є колишній ужгородець, а віднедавна – громадянин Угорщини і мешканець Будапешта Михайло Колодко, який за підтримки та фінансування генконсульства Угорщини раніше вже в становив в обласному центрі Закарпаття мініатюрні скульптурки цілого ряду угорських діячів.

 Фото: Закарпаття онлайн

Як раніше інформувало Закарпаття онлайн, виготовлення і встановлення мініатюрного символу імперських амбіцій Угорщини раніше планувалося у вигляді диптиху "Наполеон і корона", в якому обігрувалося непідтверджена історична версія про перебування корони Святого Іштвана на території Закарпаття – у Середньому та Мукачівському замку.

Однак потім, після скандалу з цього приводу та втручання українських спецслужб скульптурку Наполеона було ототожнено з однойменним тістечком і встановлено окремо біля однієї з ужгородських пекарень.

Другу частину композиції, як уже було сказано, без жодних погоджень було встановлено біля угорської дипломатичної установи.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.