Німеччина повернула Україні вивезену під час окупації царську грамоту ХVIII століття. ФОТО

14 березня Німеччина офіційно передала Україні грамоту російського імператора Петра І про підтвердження обрання митрополита Київського Йоасафа Кроковського. Цей документ важливий для історії православної церкви в Україні, оскільки підтверджує обмеження Москвою прав Київської митрополії.

Від імені України грамоту прийняв посол України в німеччині Андрій Мельник, пише Deutsche Welle.

Документ побачила історик Наталія Сінкевич в бібліотеці Інституту східноєвропейської історії і георгафії при університеті Тюбінгена три роки тому,

"Я попросила бібліотекаря подивитися. Виявилося, що це оригінал. Я негайно зв'язалася з директором інституту", — пригадала Сінкевич у розмові з DW.

 Наталя Сінкевич (на фото ліворуч) наголошує, що в цій грамоті особливо цікавою є згадка Константинополя

В інституті навіть не здогадувалися, яке історичне значення має документ. "Вона собі висіла десятиліттями на стіні і всі вже сприймали її просто як інвентар. Ми знали лише, що наприкінці 50-их років минулого століття колишній директор інституту купив її у торгівця антикваріатом за дві тисячі марок", — розповідає заступниця директора Інституту східноєвропейської історії Катаріна Кухер.

Українсько-німецька комісія за фінансової підтримки міністерства закордонних справ ФРН, півроку шукала докази походження документа та вивчала обставини його зникнення.

З'ясувалося, що до 1922 року грамота зберігалася в ризниці Софійського собору в Києві, потім у бібліотеці при соборі. 1931 року  цю бібліотеку передали до Академії наук УСРР, яка зберігала історичні манускрипти у Всенародній бібліотеці України (нині — Національна бібліотека ім. Вернадського).

Вивчення оригіналу царської грамоти показало, що раніше російські історикипубілкували її текст із купюрами

Під час нацистської окупації України грамота зникла разом з понад двома десятками інших документів, що колись зберігались у ризниці Софії Київської.

Дослідники припускають, що документи вивезла зондеркоманда Еберхарда фон Кюнсберга, яка на завдання МЗС Третього Райху вилучала історичні документи і предмети мистецтва на окупованих територіях.

Наукова робота для з'ясування походження грамоти Петра І була завершена ще восени 2016 року. Бюрократичні процедури, необхідні для реституції, затягнулися на кілька років. За словами Катаріни Кухер, кілька разів передача грамоти Україні зривалася через політичну кон’юнктуру.

 Кілька разів передача документа переносилася, щоб не асоціюватися з одержанням Томосу про автокефелію православної церкви та іншими політичними подіями.

Фото: FB Публічна дипломатія України від МЗС

Як говорить Наталія Сінкевич, російська історіографія послуговується цензурованим текстом грамоти 1708 року. Історик Євген Болохвітінов, який опублікував текст документа в XIX столітті, вилучив з нього фрагмент про те, що Київський митрополит зобов'язувався не повертатися більше до Константинополя.

"Цей документ свідчить про те, що перепорядкування не було одномоментним, а було багаторічним процесом. Вочевидь, бажання київського духовенства повернутися до Константинополя існувало. Через це в грамоті підкреслити, що Кроковський не буде цього робити", — каже дослідниця.

На її думку, цензурування тексту історичних документів свідчить про бажання Росії уникати навіть будь-яких згадок про те, що Київська митрополія була раніше підпорядкована Константинополю.

А Йоасаф Кроковський був останнім за царських часів митрополитом, обраним київським духовенством. Після нього протягом кількох століть митрополитів прямо призначали з Москви.

Як повідомлялося, Папа Римський розсекретив  архіви Ватикану часів Другої світової війни та повоєнного періоду.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.