Апеляцію по "скіфському золоту" в Амстердамі розглянуть уже сьогодні

Сьогодні, 11 березня, апеляційний суд Амстердама збирається розглянути скаргу музеїв окупованого Криму щодо рішення про повернення "скіфського золота" в Україну.

Про це повідомив міністр юстиції України Павло Петренко в інтерв'ю Укрінформу.

"Очікуємо запеклих судових дебатів, держава Україна має право виступу першою. За попереднім графіком, засідання триватиме до 17:00 понеділка 11 березня 2019", - сказав Петренко.

Він додав, що 15 лютого Україна подала додаткові докази у справі, зокрема – експертний висновок із питань застосування Конвенції ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та  передачі права власності на культурні цінності 1970 року професора Франческо Франчіоні, а також експертний висновок професора Ніко Шрейвера з питань міжнародного публічного права, які мають значення для розгляду справи.

За словами заступниці міністра інформполітики Еміне Джапарової, яку цитує Укрінформ, на цьому засіданні представників кримських музеїв не буде. Їх представлятиме одна з найкращих юридичних компаній у Нідерландах, яка вела більшість справ пов’язаних із Росією.

"Їх захист наполягає на тому, що це майнове питання між музеями — Музеєм Аларда Пірсона та 4 кримськими музеями, а не політичне. Мовляв, був договір між музеями — цінності привезли з Криму та мають бути повернуті в Крим. Україна спирається на Конвенцію ЮНЕСКО 1970 та те, що музейні артефакти є частиною державного музейного фонду. А за умов окупації, держава як гарант їх зберігання, не зможе це гарантувати за умов їх повернення в Крим", — підкреслила Джапарова.

Нагадаємо, виставку "Крим – золото та таємниці Чорного моря" (нід. "De Krim — Goud en geheimen van de Zwarte Zee") в Археологічному музеї Алларда Пірсона (Нідерланди) було сформовано з колекцій п'яти музеїв, один з яких розташовується в Києві, а чотири — в Криму.

Її екпонували в лютому—серпні 2014 року.

Оскільки Нідерланди не визнали російську анексію Криму, яка відбулася вже після відкриття виставки, виникло питання про те, кому повертати колекцію.

Випадок зі "скіфським золотом" ускладнюється тим, що в міжнародному праві немає рекомендацій для подібних сценаріїв.

Українська сторона відправила свою делегацію від Міністерства культури для політичної підтримки судового процесу в Нідерландах. 

У грудні 2016 року Амстердамський окружний суд постановив передати експонати виставки Україні. Однак суд мусить розглянути ще апеляцію на це рішення.

У вересні 2018 року Мінінформолітики спростовувало фальшиву новину, буцімто, "українські шахраї" викрали колекцію "скіфського золота".

Дивіться також:

Скіфське золото в Амстердамі. Як Україна бореться за повернення скарбів

Суд щодо "скіфського золота". Шанси сторін на тлі міжнародного права

Все за темою "Скіфи"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.