У столиці відкрився Музей сім'ї та родоводу. ФОТО

При Центрі у справах сім’ї та жінок Шевченківського району Києва відкрився Музей сім'ї та родоводу.

Своєю метою музей визначив пропагування сімейних цінностей, сприяння духовному і фізичному розвитку сім'ї, повідомляє газета "Вечірній Київ".

Це відбуватиметься через реалізацію програм Центру "Мій родовід: майбутнє з минулого" та "Інститут щасливої сім'ї".

 Фото: Вечірній Київ

"Україна матиме гідне майбутнє лише в тому разі, якщо серйозно займатиметься "проектуванням" свого національного духовного та інтелектуального простору, "реставрацією" необхідних нам сьогодні історичних подій – смислів. Вони допоможуть нам усвідомлювати себе як націю, народ, державу. Пізнання історичної спадщини необхідно для того, щоб добре розпорядитися нашим історичним скарбом. Усе, що відбулося з нашими предками, так чи інакше  впливає на нас", — переконаний депутат Київради Олександр Бродський, який ініціював створення музею.

 Фото: "Вечірній Київ"

Для дослідження родоводу в музеї є алгоритм пошуку інформації, адреси й телефони державних архівів. Відвідувачі можуть ознайомитися з методиками досліджень, генеалогічними схемами, родинним фотоколажем, а також інформацією про те, "як родовід впливає на наше життя".

Торік проект "Музей сім’ї та родоводу" здобув перемогу у міському конкурсі проектів "Громадська перспектива: прозора влада та активна громада".

Адреса Музею сім'ї та родоводу - вул. Олени Теліги, 43.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.