Спецпроект

МЗС Польщі не подобається інформаційна таблиця в Гуті Пеняцькій

Міністерство закордонних справ України отримало ноту від Посольства Республіки Польща в Києві щодо інформаційної таблиці в колишньому польському селі Гута Пеняцька.

Про це стало відомо в понеділок, 25 лютого, зі слів речниці МЗС Польщі Еви Сувари, повідомляє Польське радіо.

На думку польської дипломатії, інформаційна таблиця, встановлена 2018 року неподалік пам’ятника жертвам каральної акції, є прикладом спроби релятивізації трагічних подій у Гуті Пеняцькій і "містить фальшиву інформацію про перебіг злочину з 1944 року, а також напис у місці пам’яті українців, які загинули в населених пунктах за 20 км від Гути, де говориться про вшанування українських мешканців сусідніх сіл, закатованих польськими шовіністами та радянськими партизанами".

"Посольство Республіки Польща в Києві звернулося в цій справі з нотою протесту до МЗС України, наголосивши, що місця пам’яті з таким текстом ставлять сумнів заявлену владою України політику добросусідства та примирення у відносинах з Польщею, а також просить українську сторону роз’яснити законність та обставини встановлення обох об’єктів", – повідомила Ева Сувара.

Сувара додала, що в ноті також наголошено, що Польща відкрита до діалогу для роз’яснення історичних суперечностей.

 Таблиця в Гуті Пеняцькій, яка є предметом протесту МЗС Польщі. Для збільшення тисність тут. Фото: POLUKR.net / Андрій Поліковський

Нагадаємо, в неділю, 24 лютого, на місці колишнього села Гута Пеняцька, нині в Бродівському районі Львівської області відбулися жалобні заходи в пам’ять про польських мешканців – жертв каральної акції нацистів. Тоді в селі спалили 172 будинки й убили від 700 до 1200 мешканців (за різними оцінками).

Напередодні, 22 лютого, ряд українських науковців та громадських діячів виступили зі зверненням до органів влади та підрозділів СБУ Львівщини та Українського інституту національної пам’яті, у якому розцінюєють позицію Польщі до трактування подій у Гуті Пеняцькій в часи Другої світової війни як складову антиукраїнської пропаганди з боку офіційної Варшави.

Польські високопосадовці публічно звинувачують у виконанні цього злочину дивізію військ СС "Галичина" та Українську повстанську армію. Зокрема, це озвучив президент РП Анджей Дуда вустами свого міністра Адама Квятковського під час заходів у Гуті Пеняцькій.  

Натомість, як випливає з висновків слідства Інституту національної пам’яті Республіки Польща, так і деяких українських істориків, знищення села Гута Пеняцька 28 лютого 1944 року відбулося внаслідок каральної акції, організованої нацистською окупаційною владою.

Виконавцем злочину був 2-й батальйон 4-го галицького поліційного полку СС, який був окремим формуванням у підпорядкуванні командувача СС і поліції Галичини і до 14-ї дивізії військ СС "Галичина" стосунку не мав.

Причиною каральної операції стала сутичка німецького підрозділу з радянським партизанським загоном Бориса Крутикова, яка відбулася раніше.

Крім того, джерела свідчать про участь у нападі на Гуту Пеняцьку підрозділів куреня УПА Максима Скорупського – "Макса", який діяв без санкції вищого командування (згодом "Макс" потрапив під слідство Служби безпеки ОУН і з УПА дезертирував).

Загалом, внаслідок каральної акції загинуло, за різними даними, від 700 до 1200 мешканців Гути Пеняцької та навколишніх сіл, які ховалися в селі. Врятуватися вдалося близько 160 особам. У вогні згоріло 172 господарства.

Матеріали слідства ІНП Польщі трактують каральну акцію в Гуті Пеняцькій як нацистський злочин.

2005 року на місці, де колись було село Гута Пеняцька, відкрили реконструйований пам'ятник, на якому вказано, що в селі були закатовані понад тисяча поляків.

У 2009 році поблизу було встановлено пам’ятник українським жертвам окупаційних режимів. Серед замучених польськими бойовиками на початку сорокових років минулого століття в околицях села Гута Пеняцька - директор Ясенівської школи Іван Ваврів та його дружина Софія, священик Мартин Болюта, родина Сікаторських та ще десятки свідомих українців.

Також у 2010 році неподалік від польського монументу було встановлено інформаційний стенд, у якому двома мовами ‒ українською та англійською ‒ повідомлялося про те, що насправді сталося 1944 року в Гуті Пеняцькій.

8 січня 2017 року вандали підірвали меморіал. У лютому коштами місцевої громади його відбудували. 14 березня 2017 року меморіал знову зазнав атаки вандалів.

Згодом провокатори, причетні до актів вандалізму в Гуті Пеняцькій були заарештовані Національною поліцією України.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.