АНОНС: Лекція "Крим наш. 5 років маніпуляції історією Криму"

Чи правда, що Крим – «споконвіку російська земля», що завжди належала Росії? Чи дійсно кримські татари – «народ-зрадник» і не мають права називатися корінними? Чи насправді Україна не має до Криму жодного стосунку і отримала його 1954 року незаконно? І чи реально 90% кримчан проголосували на референдумі 2014 року за повернення до «рідної гавані»?

Про це і багато іншого говоритиме кандидат історичних наук, публіцист Радіо Свобода і просто кримчанин Сергій Громенко – повідомляє Національний музей історії України.

 

5 років тому Кримський півострів був окупований та анексований Росією. З тих пір ця територія була суттєво укріплена та мілітаризована, перетворившись у буквальному сенсі на невразливий авіаносець. Але фізичною боротьбою за землю Кремль не обмежився.

З метою обґрунтувати свої т.зв. "історичні права" на Крим та виправдати власну агресію Москва раз-у-раз вдається до маніпуляцій з кримською історією.

Захід відбудеться в рамках проекту "LIKБЕЗ. Уроки історії".

Час: 23 лютого, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України (4 поверх), вул. Володимирська, 2, м. Київ.

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.