Які історичні книжки стали "книжками року 2018"? СПИСОК

9 лютого ХХ Всеукраїнський рейтинг "Книжка року 2018" під час церемонії в Українському домі оголосив результати.

Про це повідомляє "ЛітАкцент"

 Перша леді Марина Порошенко вручає "Видавничий імідж року" директору видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" Іванові Малковичу. Фото: FB Президента України Петра Порошенка

"Історична правда" вибрала переможців історичного жанру:

  • Номінація "Популярні видання / історична белетристика": Terra Ucrainica. Історичний атлас України і сусідніх земель (Харків: Клуб сімейного дозвілля):
  • Номінація "Дослідження, документи": Степан Рудницький "Історія, геополітика і географія". Книга 1–5 (Київ: Темпора):
  • Номінація "Біографії і мемуари": Вінстон Черчілль. Спогади про Другу світову війну. Книга І, ІІ (Київ: Видавництво Жупанського) і Олексій Ясь. Багатоликий Микола Костомаров (Київ: Либідь);
  • Номінація "Науково-популярна література": Таємниці цивілізації (Харків: Віват);
  • Номінація "Спеціальна література / довідкові видання": Микола Чмир Державні нагороди України (Київ: Балтія-Друк);
  • Номінація "Краєзнавча і туристична література / етнографія / історія повсякдення / дорожні нотатки": "Криптадії Федора Вовка: винайдення сороміцького. Етнографія сексуальности на межі XIX–XX століть" за упорядкування Марії Маєрчик і Олени Боряк. – (Київ: Критика).

Нагадаємо, вийшло другом нове видання про Голодомор-геноцид "Усвідомлення Голодомору 1932-1933 рр.: Чернігівщина".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.