У Німеччині помер охоронець концтабору Травники – Яків Палій

Палій помер у середу в будинку для літніх людей у місті Алені.

Про це у четвер ввечері повідомило німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeutung передає Українська Правда.

 Яків Палій біля свого будинку в Нью-Йорку

Фото: Твіттер Джеффрі Гутермана

У серпні 2018 року Палія, у якого немає громадянства, депортували зі Сполучених Штатів до Німеччини.

Яків Палій народився на території Польщі у селі П’ядики, яке нині є частиною України. Він іммігрував до США у 1949 році та отримав громадянство у 1957 році.

У 2003 році стало відомо, що під час війни він служив в охороні нацистського концентраційного табору Травники в окупованій Польщі. Федеральний суддя США відкликав громадянство Палія, а через рік був виданий ордер на його депортацію. У 2005 році апеляція Палія на рішення суду була відхилена.

Дипломатичні суперечки між Вашингтоном і Берліном щодо депортації Палія тривали аж 14 років, перш ніж було прийнято остаточне рішення. Сполучені Штати неодноразово наполягали на прийнятті Палія Німеччиною.

Американська адміністрація, сенатори, конгресмени і представники єврейських громад в Америці наполягали, щоб особи, які співпрацювали із націонал-соціалістичним режимом, не повинні проводити свої останні роки в Сполучених Штатах.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.