Печерський суд заборонив будівництво Музею Майдану

Печерський районний суд Києва заарештував земельну ділянку і заборонив будівництво музею на алеї Героїв Небесної сотні в Києві до завершення слідчого експерименту.

Про це сказано в рішенні суду від 6 листопада, повідомляє офіційний сайт Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності з посиланням на "Українські Новини".

Суд задовольнив клопотання Генеральної прокуратури і наклав арешт на земельні ділянки площею 0,5353 га, які надані в постійне користування Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності.

Також суд заборонив представникам музею або іншим особам користуватися вищевказаними земельними ділянками, а саме здійснювати будь-які дії, спрямовані на пошкодження, псування, знищення або перетворення рельєфу місцевості, об'єктів (споруд, стовпів, рекламних конструкцій), зелених насаджень, а також здійснювати інші дії, які можуть привести до знищення доказів розстрілу мітингувальників 18-20 лютого 2014 року або можуть призвести до зміни обстановки на цій ділянці до завершення слідчих дій.

У клопотанні Генпрокуратура вказала, що на цій ділянці 20 лютого 2014 року бійці спецроти "Беркут" розстріляли 49 і поранили 80 активістів Євромайдану.

Нагадуємо, раніше повідомлялося, що меморіал із портретами Небесної сотні пересунуть для проведення слідчих дій Генпрокуратури. 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.