В обласний краєзнавчий музей на Підкарпатті принесли старовинну амфору. ФОТО

Мешканець Івано-Франківщини передав в обласний краєзнавчий музей старовинну амфору, яку відкопав на городі.

Про це інформує "Дzeркало Меdіа" з посиланням на "Бліц-Інфо".

За словами директора комунального підприємства "Пам’ять" Василя Тимківа, знахідку відкопали в селі Стецева Снятинського району Івано-Франківської області

"Хлопець копав бабусі город, зачепив і витягнув цю амфору. Онук запитав бабусю, чому вона старі горщики порозкидала на городі, а вона сказала, що то не її. Тоді хлопець зателефонував нам", — розповідає Тимків.

 

Після передачі в Івано-Франківський краєзнавчий музей знахідку відразу оглянула археолог й краєзнавець Марія Вуянко. Втім, за її словами, про датування цієї амфори наразі говорити ще зарано.

"Спочатку треба її добре вивчити. Це безперечно амфора, але вона має поливу і носик.

З опису ,який мені дали, я думала, що це амфора сарматів, адже знайдено в тій місцині. Проте їх амфори були круглі з загостреним денцем, а ця відрізняється. Тож потрібно вивчати", — каже Вуянко.

 

Як розповів директор краєзнавчого музею Ярослав Штиркало, подібних предметів у музейній колекції немає.

"Треба вивчати, адже навіть у фахівців археології є багато запитань до цієї знахідки: який це період, до якої доби вона відноситься.

Спочатку археологи опрацюють її, щоб дізнатися кому вона належала, потім буде очищення і реставрація, а тоді вже можна буде її презентувати в експозиції", — пояснив директор.

Як повідомлялося, в Коломиї Івано-Франківської області вандали повалили хрести на польському цвинтарі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.