АНОНС: У НМІУ відбудеться лекція: "Білогвардійці та українське питання"

Гетьман Скоропадський не тільки шукав порозуміння із лідерами російської Добровольчої армії, але й створив «свою» білогвардійську армію – «Южную». А сто років тому – 14 листопада 1918 року – гетьман проголосив федерацію із небільшовицькою Росією.

Як повідомляє "LIKБЕЗ. Історичний фронт" про це йтиметься на лекції.

 

Хоча українська державність суперечила засадничим гаслам російських білогвардійців, проте спільний ворог змушував українських самостійників і борців за "єдину і неділиму" Росію до пошуків компромісу. У підсумку, наприкінці 1920 року із ворогів вони, фактично, перетворилися на союзників.

Як змінювалося розуміння українського питання у білогвардійських очільників, які були українські формування у складі білогвардійських армій – про це та інше розкаже Дмитро Шурхало, ведучий передачі "Історична свобода", автор книжок "Українська якбитологія" та "Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники".

Захід відбудеться в рамках проекту "LIKБЕЗ. Уроки історії".

Час: 3 листопада, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України. вул. Володимирська, 2, м. Київ

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.