На стіні станції київського метро "Почайна" замінили напис "Петрівка". ФОТО

Напис нової назви "Почайна" змонтували на колійній стіні станції Київського метрополітену.

Про це повідомило Комунальне підприємство "Київський метрополітен" у "Фейсбуці".

Повністю роботи з встановлення літер, а відповідно завершення процесу перейменування, обіцяють найближчими днями. 

Колишню станцію метро "Петрівка", названу на честь голови уряду УСРР Григорія Петровського, перейменували  на честь річки Почайни в лютому 2018 року.

Тим же рішенням Київська міська рада перейменувала Куренівсько-Червоноармійську лінію метро на Оболонсько-Теремківську.

Загалом за майже 58 років роботи у столичній підземці міняли назви 14 станцій, зокрема, нинішній "Майдан Незалежності", змінював назву двічі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.