У Києві відкрили виставку до 100-річчя Державного герба України. ФОТО

"СИМВОЛ ТВОЄЇ СВОБОДИ. 100 років Державного герба України" - так називається виставка, яку 23 серпня у центрі Києва відкрили Український інститут національної пам’яті та видавництво "Родовід".

Про це "Історичній правді" повідомили в Українському інституті національної пам'яті.

Під знаком Тризуба обороняли Українську Народну Республіку, він був на нагородах і листівках Української повстанської армії, на лацканах піджаків учасників багатотисячних мітингів проти комуністичного тоталітарного режиму наприкінці 80-х. 

 Усі фото: прес-служба УІНП

Сто років тому, у 1918 році, власницький знак із монет часів князя Володимира Великого ліг в основу зображення герба та печатки Української Народної Республіки. Упродовж усього XX ст. тризуб надихав митців на створення його художніх інтерпретацій.

Виставка присвячена роботам Василя Кричевського, Георгія Нарбута, Павла Ковжуна Роберта Лісовського, Миколи Битинського, Ніла Хасевича, Святослава Гординського, Андрія Гречила, Івана Турецького, Олексія Кохана та ін. Виставка дає можливість простежити еволюцію державного символу від часів Русі до сьогодення. 

"Тризуб став одним із головних атрибутів незалежної Української держави, поруч із синьо-жовтим прапором та гімном "Ще не вмерла...". Використовувати тризуб в СРСР було заборонено, винуватців жорстоко карали. Він став символом боротьби за незалежність України та важливим маркером української національної ідентичності",  наголосила перший заступник Голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак.

 Аліна Шпак (у центрі)

У відкритті також взяли участь Генеральний секретар Світового конгресу українців Стефан Романів,н ародний депутат, голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко, заступник головного редактора видавництва "Родовід" Богдан Завітій, графік, співавтор Малого державного герба України Олексій Кохан, а також директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло.

 

 

 

Тризуб як геральдичний знак справді вражає своєю простотою і універсальністю. "Що означає Тризуб – досі достеменно невідомо, жодне з його тлумачень не є остаточним і переконливим. Але державний герб не конче мусить щось означати. "…Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією", – писав Михайло Грушевський у статті "Український Державний герб" наприкінці лютого 1918 року, невдовзі після узаконення Тризуба символом УНР. Знак графічно красивий, лаконічний, самобутній – а головне стародавній, – Тризуб фактично легітимізує історичний зв’язок модерної України із Руссю. І цього цілком досить" вважає співавтор виставки, заступник головного редактора видавництва "Родовід" Богдан Завітій.

 Богдан Завітій (з мікрофоном)

Організатори: Український інститут національної пам’яті, видавництво "Родовід".

Партнер: Центр досліджень визвольного руху.

Інформаційні партнери: УНІА "УКРІНФОРМ", Радіо Свобода, Громадське радіо, UA: радіо Культура, UA: Суспільне мовлення, 5 канал, Еспресо, Історична правда, Gazeta.ua, Тиждень, Україна молода.

Виставка діє стаціонарно біля будівлі Головного поштамту на вул. Хрещатик у Києві.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.