Babylon’13 передав відеохроніку з Майдану в Музей Революції Гідності

Творче об’єднання кінодокументалістів “Вавилон’13” передало Музеєві Майдану близько 300 годин зафільмованих подій українського громадянського протесту 2013–2014 років.

Про це повідомляє Музей Революції Гідності.

 

Документальний відеоматеріал без монтажного втручання, за словами режисера Володимира Тихого, має більше історичне значення, аніж художня кінострічка.

Цей матеріал, який зафіксував перші рішучі кроки громадянського суспільства, тривалий час існував в одному екземплярі, тому виникла ідея зробити копію й передати її у фонди Національного музею Революції Гідності. Є там і унікальні кадри, зроблені працівниками Національної гвардії, які вони свого часу надали творчому об’єднанню "Вавилон’13".

"По суті, під час революції на Майдані майже щодня щось знімали, – розповідає засновник об’єднання режисер Володимир Тихий. – Найбільше фільмували події протистояння, але багато знімали й побут, дискусії між протестувальниками.

Для мене найемоційніший момент із зафільмованого – це "Груша" (події на вулиці Михайла Грушевського – І.П.). Там унікальні речі. Наприклад, Юрій Грузінов (кінооператор-документаліст, лауреат Шевченківської премії 2018 року. – І.П.) отримав поранення майже водночас із Сергієм Нігояном.

У нього кілька разів поцілили, а одна дробина зачепила легені. Юрієві швидко надали медичну допомогу, і він одразу взяв камеру в руки й почав фільмувати той жахливий ранок, коли з’явилися перші загиблі на Майдані.

Для нас дуже важливо було передати ці матеріали, адже ми кінематографісти, а не історики. Якщо такий матеріал лежатиме, це не зовсім правильно. Прекрасно, що є такі партнери, як Музей Революції Гідності. Сподіваюся, після належного опрацювання цей матеріал стане ще ціннішим".

Режисер Володимир Тихий і координатор зі створення відео- та фотоархіву Музею Революції Гідності Богдан Пошивайло

 

Нагадуємо, що зараз команда Музею Майдану працює над створення цифрового архіву зі змогою легкого доступу для всіх, хто цікавиться темою Революції Гідності.

Поряд із пошуком матеріальних артефактів активно здійснюється збирання світлин, відеоматеріалів, важливих онлайн-публікацій, аудіо- та відеоспогадів учасників не лише Євромайдану, а й інших знакових громадянських протестів, починаючи з Революції на граніті.

Також музейники закликають всіх, хто має в себе оригінальні матеріали та артефакти, передавати їх до Музею Майдану й у такий спосіб долучатися до його створення.

Година папуги. Велике кохання Зоф’ї Бартницької

Через 70 років пані Бартницька пригадувала останні чутки, які долинали про долю її чоловіка з СРСР, з самого сходу України: «Брат чоловіка, колись там — не знаю, коли — контактував з якимись військовими чинами. Йому сказали: «Його нема серед живих. Тільки не можна про це говорити». Колишній агроном, поручик резерву Зиґмунт Бартницький зник. Про те, що з ним трапилось, не можна було говорити 50 років.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР